Court ruling № 67074727, 06.06.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

6 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року в справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 січня 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року та постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2016 року про відмову у задоволенні позовних вимог.

20 квітня 2017 року, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

Відповідно до частини другої статті 2392 КАС Верховний Суд України своєю ухвалою від 28 квітня 2017 року заяву залишив без руху, вказавши на недоліки та надав заявнику строк до 29 травня 2017 року для їх усунення.

22 травня 2017 року до Верховного Суду України надійшли матеріали на усунення недоліків заяви, а саме клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення.

Відповідно до частини п'ятої статті 238 КАС у разі пропущення строку, встановленого, зокрема, частиною першою статті 238 КАС, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Оскільки причини пропуску процесуального строку, які викладені у клопотанні про його поновлення, на думку колегії суддів, є поважними, то цей строк підлягає поновленню.

Подана заява відповідає вимогам, встановленим статтями 239 та 239-1 КАС.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 9, 23, 29 березня, 6 квітня та 19 травня 2011 року (справи №№ К/9991/1329/11, К-34212/10, К/9991/3606/11, К-38896/10, К/9991/4717/11 відповідно), які, на думку заявника підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції, зокрема, положення статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року

№ 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Однак аналіз оскаржуваного судового рішення та рішень, доданих на обґрунтування заяви, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки вони ухвалені на підставі різного правового регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, ухвали суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити строк ОСОБА_2 на подання заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року.

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.