Court ruling № 67064599, 07.06.2017, Kyiv City Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/10454/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінар» про визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінар» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Фінар») про визнання договорів недійсними передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанціїскасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що в заявлених вимогах ОСОБА_2 просить визнати недійсними не самі договори іпотеки, а договір про уступку права вимоги за цими договорами, а тому даний спір не стосується нерухомого майна, а отже не повинен розглядатися за правилами виключної підсудності. На його думку, вимоги про визнання недійсним договору уступки права вимоги за іпотечним договором не можна вважати ні спором про визнання правочину з нерухомістю недійсним, оскільки предметом договору уступки є не нерухомість, а право вимоги, ні будь-яким іншим спором щодо нерухомого майна. Отже, даний спір має розглядатися за місцезнаходженням одного з відповідачів.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, ТОВ «ФК «Фінар» проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/5969/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Усатова І.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи, у червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «ФК «Фінар» про визнання договорів недійсними.

13 липня 2016 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва відкритопровадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_2

12 вересня 2016 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 порушив перед судом питання про передачу справи на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Своє клопотання мотивував тим, що позов заявлено з приводу нерухомого майна, а тому до спірних правовідносин мають застосовуватися правила виключної підсудності, що закріплені в статті 114 ЦПК України.

23 березня 2017 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва справу за позовом ОСОБА_2 передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Печерському районному суду м. Києва, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 1 ст. 114 ЦПК України, ст. 115, 116 ЦПК України та виходив із того, що позов ОСОБА_2 було прийнято судом з порушенням правил підсудності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за загальним правилом, передбаченим ч. 1, 2 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Така ж позиція міститься у п. 40 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року, який визначає, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (частина перша статті 113 ЦПК).

Суди мають виходити з того, що таке правило підсудності зазвичай стосується позовних вимог, які випливають із однієї правової підстави та пред'являються до кількох осіб (наприклад, позов до кількох відповідачів про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю чи майну позивача їх спільними діями; позов до засобів масової інформації та автора поширеного ними матеріалу про спростування недостовірної інформації).

За змістом статті 109 і частини першої статті 113 ЦПК такий вибір підсудності поширюється лише на позови, для яких встановлено загальну територіальну підсудність. Отже, правило частини першої статті 113 ЦПК не змінює правила виключної підсудності. У зв'язку із цим якщо до кількох відповідачів пред'явлено позови, пов'язані між собою, на один з яких поширюється виключна підсудність, то щодо вимог, пов'язаних між собою, діють правила статті 114 ЦПК.

Разом з тим, ч. 1 ст. 144 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду ОСОБА_2 просив визнати недійсними договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, предметами яких є нерухоме майно, а саме: квартири №5, 6, 7, що знаходяться у м. Києві по вул. Басейній,7, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку що даний спір стосується нерухомого майна, яке територіально знаходиться у Печерському районі м.Києва.

Крім того, ОСОБА_2 звертався з даним позовом до Шевченківського районного суду м.Києва. 14.06.2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 08.09.2016 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ «Фінансова компанія «Фінар» про визнання договорів недійсними повернуто позивачу відповідно до вимог ст.ст.114,115 ЦПК України з підстав, зазначених вище (а.с.92-93,94-95,110-112).

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль