№ 67019746, 07.06.2017, Lviv Regional Court of Appeal

Справа № 464/1360/17 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 33/783/502/17 Доповідач: Головатий В. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області Головатий В. Я., за участю захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 41, ч. 3 ст. 41 КпАП України,

встановив:

вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 41, ч. 3 ст. 41 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 гривень.

Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що будучи директором ТзОВ «Позитив Трейд», що фактично знаходиться за адресою м.Львів, вул. Зелена, 308, вул. Підвальна, 2, проспект Червоної Калини, 46, допустив порушення законодавства про працю, а саме порушення строків виплати заробітної плати працівникам за вересень 2016 року, яка була виплачена - 17 жовтня 2016 року, чим порушив вимоги ч.1 та ч.2 ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України « Про оплату праці».

Крім того, ОСОБА_2, будучи директором ТзОВ «Позитив Трейд», що фактично знаходиться за адресою м.Львів, вул. Зелена, 308, вул. Підвальна, 2, проспект Червоної Калини, 46, допустив порушення законодавства про працю, а саме: допуск до роботи 23.12.2016р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували на робочому місці, здійснюючи торгівлю в магазині за прилавком, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження директора ТзОВ «Позитив Трейд» та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, чим порушив ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі. При цьому вказує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КпАП України, а саме фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), ним вчинене не було, оскільки він уклав трудовий договір з працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та повідомив про це територіальний орган ДФС України у Львівській області перед початком перевірки. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки такий пропущений з поважних причин.

Заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

З огляду на те, що скаржник не був присутнім у суді першої інстанції, копію постанови отримав 31.03.2017 року, а апеляційну скаргу подав на неї 10.04.2017 року, тобто в межах 10-ти денного строку, встановленого законом, вважаю, що він не пропустив строк на апеляційне оскарження, а тому у його поновленні немає підстав.

Вважаю, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КпАП України, що підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №13/01/186/0790 від 23.12.2016 року; актом перевірки від 23.12.2016 року, відомістю про виплату грошей від 17.10.2016 року, розрахунково-платіжною відомістю №5-00000010, протоколом про адміністративне правопорушення №13/01/186/0791 від 23.12.2016 року, актом перевірки від 23.12.2016 року, наказом №20 від 22.12.2016 року про прийняття на посаду продавця кіоскуОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 24.12.2016 року.

Покликання скаржника на те, що повідомлення територіального органу ДФС України у Львівській області про прийняття на роботу вищевказаних працівників відбулось до початку проведення перевірки, а тому у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КпАП України, вважаю таким, що не має значення для кваліфікації його дій, оскільки ч. 3 ст. 41 КпАП України, передбачає відповідальність лише за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що було встановлено під час проведення перевірки.

Крім того, відповідно до Наказу №20 від 23.12.2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приймаються на посаду продавця кіоску з 24.12.2016 року.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 41, ч. 3 ст. 41 КпАП України, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цих статей та з урахуванням вимог ст. ст. 33, 36 КпАП України.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2017 року про про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 41, ч. 3 ст. 41 КпАП України, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Львівської області Головатий В. Я.