Court ruling № 66907354, 19.05.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

19 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І.,

Кривенди О.В., -

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 лютого 2017 року, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у цій справі відмовив.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пунктів 1, 5 частини першої статті 237 КАС мотивами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є, зокрема, неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування наведених у заяві доводів ОСОБА_3 додав рішення Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2013 року, 23 квітня, 4 червня 2015 року, 4 лютого, 12, 14 квітня, 31 травня 2016 року, 2, 28 лютого, 1, 14 березня 2017 року (№№ К/9991/14246/11, К/800/17323/15, К/800/2206/15, К/800/29303/15, К/800/33446/15, К/800/30672/15, К/800/11680/16, К/800/9113/16, К/9991/62047/12, К/800/39606/14, К/800/4943/16 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права. При цьому заявник посилається на необхідність перегляду оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року у зв'язку з її невідповідністю висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 17 березня, 30 вересня 2015 року (№№ 21-585а14, 21-1346а15 відповідно) щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності не зарахування позивачу періоду його роботи з 22 серпня 1992 року по 24 вересня 1994 року до пільгового стажу, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що у зазначений період проводилась атестація робочого місця за посадою електрогазозварника, і трудова книжка позивача також не містить відповідних записів.

У рішеннях від 4 лютого, 12 квітня та 31 травня 2016 року, які надані заявником для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, оскільки надані документи надають змогу встановити факт роботи позивачів та призначити пенсії за віком з урахуванням пільгового стажу.

У постанові від 16 січня 2013 року, яка також надана на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, позовні вимоги задовольнив частково: визнав неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області щодо призначення позивачу пільгової пенсії за віком та зобов'язав відповідача продовжити розгляд заяви позивача про призначення йому пенсії на пільгових умовах, оскільки процедура вирішення питання про призначення пенсії не закінчена.

При цьому надані на підтвердження пункту 5 частини першої статті 237 КАС постанови Верховного Суду України від 17 березня та 30 вересня 2015 року не містять висновків щодо правильного застосування у подібних правовідносинах зазначених у заяві ОСОБА_3 норм права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України також не може взяти до уваги надані для порівняння рішення Вищого адміністративного суду України від 23 квітня, 4 червня 2015 року, 14 квітня 2016 року, 2, 28 лютого, 1, 14 березня 2017 року, оскільки вони не є остаточними у справах, так як, суд касаційний інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справи направив на новий розгляд до судів першої інстанції.

Отже, аналіз рішення, про перегляд якого подана заява, та рішень, які надані на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС, свідчить про те, що вони постановлені, прийняті за різних фактичних обставин, встановлених судами у цих справах, тому підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та про невідповідність оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції від 14 лютого 2017 року висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права немає.

При цьому відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом, а перевірка правильності встановлення обставин справи ним не віднесена до компетенції Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_3 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. ПрокопенкоСудді: М.І. Гриців О.В. Кривенда