Court ruling № 66775089, 24.05.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

24 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І.,-

розглянувши заяву ОСОБА_2 до про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб ЗСУ), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 липня 2016 року відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправною відмови Генерального штабу ЗСУ про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику запасу ОСОБА_2 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% та зобов'язання Генерального штабу ЗСУ видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику запасу ОСОБА_2, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%, - скасував та ухвалив у цій частині нову постанову, якою вказані позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив. У решті - рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 лютого 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на рішення попередніх судів.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, у якій просить рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій скасувати в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про визнання протиправною відмови Генерального штабу ЗСУ включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_08_11/pravo1/KP100889.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 889) до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_2 нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення та зобов'язання Генерального штабу ЗСУ виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_108/ed_2014_10_14/pravo1/T201100.html?pravo=1> (далі - Закон № 2011-XII) в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування заяви додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 28 травня, 25 вересня та 6 листопада 2014 року (справи №№ К/800/17400/14, К/800/23928/14, К/800/4397/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: статті 9 Закону № 2011-XII та постанови № 889.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права і, зокрема, у своїх постановах від 4 листопада 2014 року та від 19 травня 2015 року (справи № № 21-473а14, 21-466а15) дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489), виданим на виконання постанови № 889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Цьому правовому висновку відповідає рішення судів попередніх інстанцій, про перегляд яких подано заяву.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії; за заявою ОСОБА_2 до про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко Судді: О.Ф.Волков М.І. Гриців