
Справа № 191/472/17
Провадження № 1-кп/191/170/17
У Х В А Л А
іменем України
25 травня 2017 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді Гречко Ю.В.
при секретарі Яніній О.В.
за участю прокурора Третьякова А.Ю.
потерпілого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської областіобвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3М.у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, перебуває в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та передбачені ст.177 КПК України ризики на даний час не зменшилися.
Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечували та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на наявність у обвинуваченого матері похилого віку, наміру у обвинуваченого працевлаштуватися та відшкодувати шкоду потерпілим.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали в межах вирішення даного клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При вирішенні питання доцільності подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд враховує дані про його особу, а саме, що він не працевлаштований та не має легального джерела доходу, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, інкриміновані йому кримінальне правопорушення відносяться до категорії тяжких та злочинів середньої тяжкості, підозрюється у вчиненні 7 кримінальних правопорушень проти власності під час іспитового строку.
Крім того, потерпілі та свідки на даний час не допитані, що свідчить про наявність ризику впливу на них з боку обвинуваченого у разі його звільнення з-під варти.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні вказані вище ризики не зменшилися та обставини, що були підставою для взяття ОСОБА_3 під варту, не змінилися, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід, обраний обвинуваченому, у вигляді тримання під вартою з урахуванням вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України, терміном на 60 днів, оскільки інші більш мякі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам.
На підставівикладеного, керуючись ст.ст.197, 315 КПК України, -
У Х В А Л И В:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів, тобто до 23 липня 2017 року.
Копію ухвали направити начальнику СІЗО 3 м.Дніпропетровська для відома.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Ю. В. Гречко
The court decision No. 66716894, Synelnykove City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast was adopted on 25.05.2017. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.
This decision relates to case No. 191/472/17. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: