Court ruling № 66705193, 25.05.2017, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

25 травня 2017 р. справа № 820/1882/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ільницької І.Л.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - Ващик В.О., Ворончука В.В.,

представника третьої особи - Міністерства оборони України - Пономаренка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_6 до Військової частини А 1352, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання нечинним наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним наказ командира військової частини А1352 (по строковій частині) від 09.01.2015 №7 в частині продовження військової служби ОСОБА_6 понад встановлені контрактом строки на період до оголошення демобілізації, а також на строк необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту;

- визнати бездіяльність Військової частини А 1352 щодо незвільнення ОСОБА_6 з військової служби протиправною;

- зобов'язати Військову частину А 1352 звільнити ОСОБА_6 військової служби.

У судовому засіданні 25.05.2017 представник третьої особи звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви ОСОБА_6 в частині визнання протиправним наказу командира військової частини А1352 (по строковій частині) від 09.01.2015 №7 в частині продовження військової служби ОСОБА_6 понад встановлені контрактом строки на період до оголошення демобілізації, а також на строк необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Представники позивача заперечували проти вказаного клопотання та просили суд відмовити у його задоволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання та просили суд його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та подане клопотання, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані, зокрема, статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Як вбачається з даного адміністративного позову предметом вказаного спору є наказ командира військової частини А1352 (по строковій частині) від 09.01.2015 №7 в частині продовження військової служби ОСОБА_6 понад встановлені контрактом строки на період до оголошення демобілізації, а також на строк необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту.

Пунктом 15 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, вказаний спір виник з приводу проходження та звільнення позивача з публічної служби.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи про оскаржуваний наказ командира військової частини А1352 (по строковій частині) від 09.01.2015 №7 ОСОБА_6 дізнався у січні 2015 року, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Поважних та об'єктивних причин неможливості звернення до суду із оскарженням спірного наказу у встановлені законом строки представником позивача у судовому засіданні не наведено, поряд із тим зазначено, що такі підстави були відсутні.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Таким чином, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного суду України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_6 в частині вимог щодо оскарження наказу командира військової частини А1352 (по строковій частині) від 09.01.2015 №7 в частині продовження військової служби ОСОБА_6 понад встановлені контрактом строки на період до оголошення демобілізації, а також на строк необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Керуючись статтями 99, 100, 155, 160, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника третьої особи про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_6 до Військової частини А 1352, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання нечинним наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_6 до Військової частини А 1352, третя особа - Міністерство оборони України в частині позовних вимог про визнання протиправним наказу командира військової частини А1352 (по строковій частині) від 09.01.2015 №7 в частині продовження військової служби ОСОБА_6 понад встановлені контрактом строки на період до оголошення демобілізації, а також на строк необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладання нового контракту - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст ухвали складено 25 травня 2017 року.

Суддя Д.А.Волошин