Court ruling № 66634236, 18.05.2017, Odesa Regional Court of Appeal

Номер провадження: 22-ц/785/4545/17

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гайворонського С.П., Сегеди С.М.,

при секретарі: Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом SVS Logistics LTD до ОСОБА_2 про стягнення збитків за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2017 року, -

встановила:

14 березня 2017 року SVS Logistics LTD в особі представника ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків в розмірі 4003033,04 грн.

22 березня 2017 року представник позивача ОСОБА_3 надав до суду заяву з клопотанням про забезпечення позову по справі.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2017 року Заяву представника позивача SVS Logistics LTD - ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом SVS Logistics LTD до ОСОБА_2 про стягнення збитків - задоволено.

Накладено арешт на наступне нерухоме майно, що перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_2:

- квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкту 21810665;

- відкриту автостоянку за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкту 19170112;

- складське-торгівельне приміщення №С2-14 за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкту 17512612.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом встановлено, що 14 березня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення збитків у сумі 4.003 033 грн та судових витрат у сумі 65345 грн.

На забезпечення заявленого позову позивач просив накласти арешт на майно відповідачки, про що звернувся до суду з відповідною заявою 22 березня 2017 року.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, районний суд виходив з положень ст. 151 ЦПК України, якою передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Оскільки довідповідачки заявлено позов майнового характеру, районний суд з дотриманням вимог Закону, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Посилання апеляційної скарги на те, що заява була розглянута без повідомлення відповідачки про час та місце такого розгляду, не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення постановленного у відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, якою визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Про постановленні оскаржуваної ухвали районним судом також дотримано роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно до яких суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування суддею першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307; ст. ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський