Court ruling № 66566778, 12.05.2017, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/3159/17 Головуючий 1-ї інстанції - Ізмайлов І.К.

Справа № 644/2603/16-ц Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Костенко Т.М.,

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Харківської міської ради, треті особи: державний нотаріус Першої державної нотаріальної контори Грошева Ольга Юріївна, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищеназваним позовом.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 липня 2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою цього ж суду від 08.11.2016року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року скасовано, справу направлено до того ж суду для продовження розгляду.

Після повернення справи до суду першої інстанції, 09.03.2017року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 березня 2017 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено.

Заборонено відчуження у будь-який спосіб однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Копію ухвали направлено для виконання до Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції від 10.03.2017року скасувати і поставити нову про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема вказує, що звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявник не зазначив будь-яких даних та документально не підтвердив належність відповідачу у справі - територіальній громаді в особі Харківської міської ради майна (спірної квартири) або будь-якої її частини, відчуження якого просив заборонити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню підстав.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.

У ст.152 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову.

Перераховуючи в ч.1 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову та зазначаючи в ч.2 цієї статті про право суду вжити інші види, законодавець не надає суду право самостійно обирати вид забезпечення позову. Це порушує принцип диспозитивності процесу, тому суд при застосуванні заходів забезпечення позову повинен або задовольнити заявлене клопотання, або відмовити у його задоволенні.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з п.1) ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як свідчать матеріали справи позивач ОСОБА_2 в якості відповідача визначив - територіальну громаду в особі Харківської міської ради, а ОСОБА_4 і ОСОБА_1 зазначив - третіми особами.

У своїй заяві про забезпечення позову від 09.03.2017року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просив накласти арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 зазначивши, що вказана квартира на праві власності належить ОСОБА_4, тобто, яку залучено в якості третьої особи.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності на даний час власником спірної квартири є третя особа - ОСОБА_1

Постановляючи ухвалу про заборону відчуження у будь-який спосіб спірної квартири, суд не врахував роз'яснень, які містяться в п.п.3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що вжиті заходи забезпечення позову мають відповідати інтересам не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також вимог п.1) ч.1 ст.152 ЦПК України, оскільки забезпечення позову, в т.ч. шляхом накладення арешту повинно стосуватися майна, що належить відповідачу і знаходяться у нього або у інших осіб.

Оскільки відповідачем у справі є територіальна громада в особі Харківської міської ради, якій ніколи спірна квартира не належала та не належить, тому підстав для вжиття заходів забезпечення позову не малося.

Окрім того, суд з власної ініціативи змінив заявлений вид забезпечення позову у вигляді арешту на заборону відчуження нерухомого майна. Такі дії суду є незаконними, оскільки імперативне начало в діяльності суду презюмує, що недопустимо здійснювати ті процесуальні дії, про яких учасники процесу не просили, якщо законом прямо встановлено інше. При застосуванні заходів забезпечення позову у суду немає повноваження самостійно вибирати або змінювати вид таких заходів, а тому він повинен задовольнити таке клопотання, або відмовити у його задоволенні.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з відмовою представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно п.2) ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.2п.2), 312ч.1п.2), 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 березня 2017 року скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий -

Судді -