Court ruling № 66549664, 10.05.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 травня 2017 року м. Київ К/800/15322/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М. вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Міністерства оборони України на постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Білоцерківський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, зобов'язання виплатити зазначену допомоги,

В С Т А Н О В И В :

5 травня 2017 року представник Міністерства оборони України звернувся з касаційною скаргою на постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, якими позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності 2 групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконання обов'язків військової служби та прийняти рішення, відповідно до Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Ставиться вимога про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову в позові. Вказується на те, що дата підвищення інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року Закон № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини другої статті 16 цього Закону у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок), встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд України в рішенні від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) вказав, що виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-ХІІ, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Як установлено судами попередніх інстанцій, захворювання позивача отримане під час проходження військової служби у зв'язку з чим 13 травня 2008 року його визнано інвалідом 2 групи.

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Міністерства оборони України на постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Білоцерківський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, зобов'язання виплатити зазначену допомоги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко