Court ruling № 66549478, 16.05.2017, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1305/16

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 року залишено без змін, задоволено частково позов ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_2 від 16.05.2016 року, зареєстрованої в Міністерстві освіти і науки України за № I-1879. Визнано протиправними дії щодо направлення заяви ОСОБА_2 від 16.05.2016 року до Миколаївського національного університету імені ОСОБА_3 для розгляду по суті. Зобов'язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 від 16.05.2016 року № I-1879.

16.12.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, обґрунтованою тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції не було вирішено питання про судові витрати, зокрема, про стягнення з Міністерства освіти і науки України компенсації у розмірі 65,91 грн. за відрив ОСОБА_2 від звичайних занять відповідно до частини 2 статті 91, частини 3 статті 168 КАС України.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року ОСОБА_2 відмовлено в ухваленні додаткового рішення.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено свою працевлаштованість чи будь-яку іншу зайнятість та, як наслідок, відсутність у нього права на компенсацію за відрив від звичайних занять.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 05.04.2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про судові витрати.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції здійснено помилкове тлумачення положень частини 2 статті 91 КАС України, оскільки компенсація за відрив від звичайних занять передбачена саме тим, хто не працює, тоді як працюючим особам належить до відшкодування компенсація за втрачений заробіток.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволені його заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено свою працевлаштованість чи будь-яку іншу зайнятість.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, оскільки компенсація за відрив від звичайних занять стосується саме осіб, які є незайнятими особами, тобто не працюють.

Звичайними заняттями, в розумінні ч. 2 ст. 91 КАС України, є буденна діяльність безробітної особи, пенсіонера, домогосподарки тощо.

Розрахунок цієї компенсації здійснюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати, яка діяла на час, коли відбувалася явка до суду, та врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є субєктом владних повноважень, її представникові у звязку з явкою до суду, компенсація за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність у нього, передбаченого ч.2 ст.91 КАС України, права на отримання компенсації за відрив від звичайних занять, пов'язаний із явкою до суду, враховуючи, що судове рішення прийнято на користь ОСОБА_2.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки судом першої інстанції за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 не було вирішено питання про прийняття додаткової постанови щодо вирішення питання про судові витрати, а суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень на прийняття такого рішення в силу вимог ст.ст. 168, 199 КАС України, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 168, 184, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про судові витрати.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_1