Court ruling № 66505708, 16.05.2017, Khrystynivka District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 706/1685/16-ц

2/706/120/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючогосудді Орендарчука М.П.,

за участю секретаря Пізняк Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Христинівка справу за позовом Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3, СВК «Екопродукт» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витрибовування земельної ділянки у державну власність,

Встановив:

У провадженні суду знаходиться справа за позовом Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3, СВК «Екопродукт» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витрибовування земельної ділянки у державну власність.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання Сільськогосподарського виробничо кооперативу «ЕКОПРОДУКТ» повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадас Черкаської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення 1, 4000 (кадастровий номер - 7124655300:02:003:0181) розташовану в адміністративних меж; Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області відноситься підвідомчості господарського суду на підставі ст. 12 Господарського процесуально кодексу України.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання. Суд заслухавши пояснення сторін прийшов до наступних висновків.

Відповідно дост. 16 ЦПК Українине допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

За змістом п.1 ч.1ст. 205 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно дост. 1 Земельного кодексу Україниземля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України,Земельного кодексу України. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод, укладених в порушення чинного законодавства.

Так, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і повязаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке. Виходячи з положень статей13,14 Конституції України, статей177,181,324, глави30 Цивільного кодексу України(даліЦК України),статті 148 Господарського кодексу України(даліГК України), земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. З положень статей13,14,140,142,143 Конституції України, статей11,16,167,169,374 ЦК України, статей2,8,48,133,148,152,197,283 ГК України, статей80,84,123,124,127,128 Земельного кодексу України(даліЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з субєктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спорустатті 1 Господарського процесуального кодексу України(даліГПК України) підвідомчі господарським судам.

Згідностатті 1 ГПК Українипідприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 12 ГПК Українивстановлено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Відповідно дост. 1 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зіст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14 та колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09 грудня 2014 року у справі № 31-308а14, а також у постановах ВССУ.

Згідно з ч.2ст. 13 Конституції Україникожний громадянин має право користуватися природними обєктами права власності народу відповідно до закону. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Оскільки відносини, повязані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими, суд дійшов до висновку, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, тому позивач для захисту прав та законних інтересів держави мав право звернутись до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст.ст.168,205 ЦПК України, суд, - УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання Сільськогосподарського виробничо кооперативу «ЕКОПРОДУКТ» повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадас Черкаської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення 1, 4000 (кадастровий номер - 7124655300:02:003:0181) розташовану в адміністративних меж; Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області відноситься підвідомчості господарського суду на підставі ст. 12 Господарського процесуально кодексу України, відмовити. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня її проголошення.

Суддя:ОСОБА_4