Decision № 66065935, 19.04.2017, Osnovianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Chervonozavodskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 646/10238/16-ц

Провадження 2/646/390/2017

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.17 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Салайчук С.М.,

за участі секретаря Сімоненко К.Ю.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, та в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, їй разом з ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1. Дана квартира належить їм на підставі договору міни від 15.04.1993 року. У зв'язку із невизначеністю розміру часток у праві приватної спільної сумісної власності на квартиру вона не може реалізувати свої права на спірну квартиру.

Крім того, зазначає, що співвласник спірної квартири ОСОБА_3 померла 16.05.1993 року, після її сперті спадкаємців не має. У зв'язку з чим позивач після смерті ОСОБА_3 відкрито, безперервно володіє спірною квартирою та несе тягар її утримання.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою, не надавши доказів на поважність неявки в судове засідання, та яке задоволенню не підлягає з урахуванням того, о суду не надано доказів поважності неявки в судове засідання, та з урахуванням того, що дана справа в провадженні суду з 23.09.2016 року, при цьому неодноразово відкладалося з причин неявки позивача, з метою дотримання розумних строків її розгляду, суд вважає можливим розглянути позов на підставі наданих позивачем доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши суду письмові заперечення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору міни квартири від 15.04.1993 року. (а.с.7-8)

Як випливає із змісту статей 355 та 368 ЦК України, правом спільної сумісної власності є право власності двох або більше осіб (співвласників) на майно без визначення часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю.

Як вбачається з ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Отже законом встановлена презумпція рівності часток співвласників спільної сумісної власності.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить по 1/2 частки кожному у приватній спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_3.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири за набувальною давністю, після смерті ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, для визнання права власності на майно за набувальною давністю, як про те просять позивачі, необхідна ідеальна сукупність умов, передбачених ст..334 ЦК України: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Відповідно до ст. 390 ЦК України недобросовісним набувачем є особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно.

Відповідно до ст 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законні підстави припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачені ст.365 ЦК України. Таких підстав судом не встановлено.

Таким чином, за змістом ст. 344 ЦК України, яка передбачає добросовісне заволодіння чужим майном, та за відсутність згоди всіх співвласників цього майна відповідачів по справі, заволодіння позивачами спірною квартирою в цілому шляхом позбавлення на неї права інших співвласників не може вважатися законним.

Позивач зазначаєм як на підставу набуддя права власності на 1/2 частину спірної квартири, смерть 16.05.1993 рокц ОСОБА_3 та відсутність у неї спадкоємців.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше якзазверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторінтаінших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.3 ст.347 ЦК України у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають нотаріальній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає , що спірть співвласника ОСОБА_3 не є відмовою від права власності на спірну квартиру, а тому не вбачає законних підстав для задоволення позову.

Крім того, суд враховує положення ст.15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ст.19 Конституції україни органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач послається на смерть співвласника ОСОБА_3 та відсутність у неї спадкоємців.

Разом з тим, з урахуванням вимог ст.19 Конституції України суд не може підміняти в своїх повноваженнях інші органи державної влади, а тому оформлення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру в цілому можливе відповідно до ст.369 ЦК України в позасудовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 15, 16, 73, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.369, 372 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності за набувальною давністю задовольнити частково.

Визначити розмір ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - по 1/2 частці за кожною особою.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніу судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть податиапеляційну скаргу протягом десяти днівз дня отриманнякопії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для поданняапеляційної скарги, якщо апеляційну скаргуне було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М. Салайчук