154/2571/16
1-кп/154/18/17
Копія.
УХВАЛА
іменем України
19 квітня 2017 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого: судді Лященка О.В.
при секретарі: Оніщук О.Б.
з участю прокурора: Корнисюка В.А.
законного представника потерпілого: ОСОБА_1
обвинуваченого: ОСОБА_2
законного представника обвинуваченого: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.185 ч.3, ст.186 ч.1, ч.2, ст.189 ч.2 КК України та ОСОБА_5 за ст.186 ч.1, ч.2 КК України,-
в с т а н о в и в:
У судовому засіданні під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор заявив про необхідність продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки судовий розгляд справи не завершено, а ризики, вказані в ухвалі суду про обрання вказаного запобіжного заходу не відпали.
3»ясувавши думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти його задоволення, покликаючись на те, що відпали ризики, визначені в ухвалі слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обраний раніше щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід слід продовжити, з наступних підстав.
Як вбачається з ухвали слідчого судді від 22.02.2017 року у даному кримінальному провадженні, обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії ухвали визначено судом до 24 год 22 квітня 2017 року.
Оскільки не відпали ризики, визначені в ухвалі суду, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не закінчено, а строки тримання під вартою закінчуються, то є необхідність у їх продовженні на час вирішення даного кримінального провадження в суді, але не довше ніж до 24 год 00 хв 16 червня 2017 року.
Керуючись ст.ст.199, 201 КПК України, суд,-
у х в а л и в:
Продовжити строк тримання під вартою щодо обвинуваченого за ст.185 ч.3, ст.186 ч.1, ч.2, ст.189 ч.2 КК України ОСОБА_2 на час вирішення даного кримінального провадження в суді, але не довше ніж до 24 год 00 хв 16 червня 2017 року.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов'язків, в сумі 41 688 гривень.
Згідно ч.7 ст. 182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заставу в розмірі 41 688 гривень внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №37310041002504, банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, та надати документ, що це підтверджує, суду.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_2 покласти обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, зокрема:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду та повідомляти суд про зміну місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання зазначених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 - х розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий: /-/ підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського
міського суду ОСОБА_6
The court decision No. 66035966, Volodymyr City Court of Volyn Oblast (until 25.04.2025 - Volodymyr-Volynskyi City Court of Volyn Oblast) was adopted on 19.04.2017. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key data quickly.
This decision relates to case No. 154/2571/16. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: