14.04.2017
Справа №639/2320/17
Провадження №2/639/1330/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2017 року суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Труханович В.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
13 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна подружжя.
Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, вважає за необхідне повернути її позивачеві, виходячи з наступного.
Підсудність справ у цивільному судочинстві визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що спір виник з приводу визнання спільною сумісною власністю та поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою, м. Харків, вул. Переяславська, б. 23АДРЕСА_1 в м. Харкові, а тому в даному випадку застосовується правило виключної підсудності.
Виключна підсудність це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до адміністративно-територіального розподілу м. Харкова , б. 23, к. 3, кв. 15 по вул. Переяславській, знаходиться на території Холодногірського району м. Харкова, що відноситься до юрисдикції Ленінського районного суду м. Харкова.
Отже, справа не підсудна Жовтневому районному суду м. Харкова.
Відповідно до ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 114, 115, 121 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна подружжя повернути позивачеві.
Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у Новобаварському районі м. Харкова ГУ ДКСУ в Харківській області повернути ОСОБА_1 (ІІН:37999612) судовий збір сплачений відповідно до Квитанції №0.0.743128853.1 від 11.04.2017 року у сумі 5252,39 грн. (пять тисяч двісті пятдесят дві гривні 39 копійок).
Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у Новобаварському районі м. Харкова ГУ ДКСУ в Харківській області повернути ОСОБА_1 (ІІН:37999612) судовий збір сплачений відповідно до Квитанції №0.0.743131719.1 від 11.04.2017 року у сумі 320 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання її копії.
Суддя В.В. Труханович
The court decision No. 65997283, Novobavarskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Kharkiv City) was adopted on 14.04.2017. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 639/2320/17. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: