Court ruling № 65933564, 05.04.2017, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/283/17 Справа № 200/5270/16-к Слідчий суддя - Шевцова Т.В. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Кленцаря В.Б., Слоквенка Г.П.,

за участю секретаря Пінчук Е.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах ТОВ «ГД ПРОМ», на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2016 року,

за участю представника ТОВ «ГД ПРОМ» - адвоката ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2016 року, мотивуючи тим, що в судове засідання представник власника майна ТОВ «ГД ПРОМ» не викликався, про вказану ухвалу апелянт довідався 09 березня 2017 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо апеляційних вимог апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 про арешт майна в кримінальному провадженні за № 42014040000000331 від 29 квітня 2014 року за ч. 5 ст. 191 КК України та скасувати накладену ухвалою слідчого судді по справі № 200/5270/16к заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: на нежитлові будівлі № 2, розташовані на вул. Каспійській у м. Дніпропетровську, що належать ТОВ «ГД ПРОМ».

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги адвокат ОСОБА_2 зазначає, що ТОВ «ГД ПРОМ» не погоджується з оскаржуваною ухвалою, якою накладено заборону на відчуження належного йому майна та вважає, що заборону накладено незаконно та необґрунтовано. Посилається на те, що належне апелянту нерухоме майно не є а ні обєктом кримінально-протиправних дій, а ні таким, що зберігало на собі сліди злочину, а ні набутим кримінально-протиправним шляхом, та відповідно не може визначатися як речовий доказ. Вказує на те, що належне апелянту нерухоме майно не може вважатися предметом злочину у даному кримінальному провадженні, яке порушене за фактом розкрадання газу, а отже предметом злочину є природний газ, а не обєкти нерухомості, належні апелянту. Стверджує, що прокурор не навів будь-яких обєктивних даних про наявні підстави чи розумні підозри вважати, що належне апелянту нерухоме майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2016 року частково задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 та накладено заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: на нежитлові будівлі № 2, розташовані на вул. Каспійській у м. Дніпропетровську, що належать ТОВ «ГД Пром», ЄДРПОУ 39498119, яке зареєстровано у м. Дніпропетровську на пр. Газети Правда, 29.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові споруди ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика», розташовані за адресою:м. Дніпропетровськ, вул. Каспійська, 2 належать ТОВ «ГД ПРОМ», і з метою запобігання спробам подальшого переоформлення майна, яке являлось засобом вчинення злочину, відшкодування завданих збитків державним інтересам у ході розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на будівлі вказаних газозаправних станцій та у звязку з тим, що дані, які викладені у клопотанні прокурора дають підстави для висновку, що з метою схоронності майна, яке є предметом кримінального правопорушення, а також попередження можливості реалізації, накладання заборони на відчуження нерухомого майна є необхідним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_2, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Ухвала слідчого судді від 26 березня 2016 року постановлена без участі власника арештованого майна ТОВ « ГД ПРОМ».

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.

Відповідно до ст. 395 КПК України на ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Колегія суддів вважає, що строк на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 26 березня 2016 року представником власника арештованого майна ТОВ « ГД ПРОМ» пропущено з поважних причин, оскільки клопотання про арешт майна розглядалось без участі представника власника майна, а про ухвалу слідчого судді від 26 березня 2016 року апелянт довідався 09 березня 2017 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що надав її копію, а тому клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Колегією суддів встановлено, що слідчим відділом СУ прокуратури Дніпропетровської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014040000000331 від 29 квітня 2014 року за фактом викрадення посадовими особами ВАТ "Дніпропетровськгаз" спільно з службовими особами ТОВ АП "Дзержинець", ТОВ "Метан-торг" з автогазозаправочних станцій природного газу із трубопроводної системи за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

26 березня 2016 року в межах вказаного кримінального провадження прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2звернувся з клопотанням про накладення арешту на нежитлові будівлі № 2, розташовані на вул. Каспійській у м. Дніпропетровську, що належить ТОВ «ГД Пром» і.к. № 39498119, яке зареєстровано у м. Дніпропетровську на пр. Газети Правда, 29 шляхом заборони розпорядження цим нерухомим майному звязку з тим, що є достатньо підстав вважати, що вони є засобами вчинення злочину та виникла необхідність в накладенні арешту на них.

Між тим, ні орган досудового розслідування, який вносив клопотання, ні слідчий суддя, задовольняючи зазначене клопотання, не звернули свою увагу на те, що клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2містить лише загальні формулювання мети арешту майна згідно положень процесуального закону, без подальшої конкретизації стосовно ТОВ «ГД Пром»та не містить будь-якого обґрунтування необхідності арешту зазначеного майна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність його задоволення.

З огляду на викладене, з висновком слідчого судді про задоволення клопотанняпрокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2з зазначених в ухвалі мотивів колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання прокурору для усунення його недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляцію заявника, ухвалу слідчого судді скасувати тапостановити нову, якою повернути клопотання слідчого для усунення його недоліків.

Керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити строк ОСОБА_2 на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2016 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах ТОВ «ГД ПРОМ», задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2016 року, якою накладено заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: на нежитлові будівлі № 2, розташовані на вул. Каспійській у м. Дніпропетровську, що належить ТОВ «ГД Пром», ЄДРПОУ 39498119, яке зареєстровано у м. Дніпропетровську на пр. Газети Правда, 29, скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду, якою клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4