Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 2- а-608/09
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2009 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої грошової допомоги громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевського районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними, а також стягнути на його користь з відповідача 57294,50 грн. недоплаченої грошової допомоги як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, у зв’язку з тим, що він проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.
Позивач, згідно поданої заяви, позовні вимоги підтримав повністю, просить справу розглядати без його участі..
Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, просять справу розглядати без їх участі.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії та територія, на якій проживає позивач, а саме с. Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи ” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивача , копією довідками селищної ради, посвідченням громадянина потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач з 20 січня 1988 року по даний час працює в ДП «Білокоровицьке лісове господарство», що знаходиться в с. Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області і отримував щомісячно доплату до заробітної плати в розмірі 10.50 гривень відповідно до постанови КМ України від 26 липня 1996 року №836 всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “, що стверджується копією трудової книжки, довідками з місця роботи, обставинами, зазначеними у запереченні відповідача .
З 01 січня 1999 року по 31 грудня 2008 року позивачу не доплачена доплата, передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення в сумі 57254,50 грн., а саме:
(74грн.х2)х12міс.+(74грн.х2)х3міс.+(90грн.х2)х3міс.+(118грн.х2)х6міс.+(118грн.х2)х12міс.+ (140грн.х2)х6міс.+(165грн.х2)х6міс.+(185грн.х2)х11міс.+(205грн.х2)х1міс.+(205грн.х2)х8міс.+ (237грн.х2)х4міс.+(262грн.х2)х3міс.+(290грн.х2)х3міс.+(310грн.х2)х2міс.+(332грн.х2)х2міс.+(350грн.х2)х6міс.+(375х2)х5міс.+(400грн..х2)х4міс.+(420грн.х2)х3міс.+(440грн.х2)х3міс.+ (460грн.х2)х3міс.+(515грн.х2)х3міс.+(525грн.х2) х6міс.+(545грн.х2) х2міс.+(605х2)х1міс = 58350,00 грн. – 1095,50 грн. отриманих коштів = 57254,50 грн. , а не 57294,50 грн. як зазначено в позовній заяві.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка встановлена на час виплати. Доплата нараховуються та виплачуються за місцем роботи та проживання.
В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри доплати. Виплата доплати по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірною, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.
Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання доплати в розмірі, зазначеному в ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Кошти за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, оскільки відповідач проводить виплати зазначених коштів.
Зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» слідує, що до структури заробітної плати включаються доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати, а тому доплата, яка передбачена ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до структури заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слідує, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 233 Кодексу законів про працю України, ст. 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої грошової допомоги громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області щодо не донарахування та недовиплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області, з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1 57254,50 гривень доплати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення.
Стягнути з У правління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області державне мито в сумі 575,94 гривень в прибуток держави.
ОСОБА_1 звільнений від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.
Суддя:
The court decision No. 6581102, Olevsk District Court of Zhytomyr Oblast was adopted on 03.07.2009. The procedural form is Administrative, and the decision form is . On this page, you will find useful information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find key information quickly.
This decision relates to case No. 2-а-608-09. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: