Court ruling № 65723508, 31.03.2017, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

№ 201/4790/17

провадження 2/201/1624/2017

УХВАЛА

31 березня 2017 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з клопотанням ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КЗ «Дніпропетровський обласний пренатальний центр зі стаціонаром» ДОР, третя особа: Департамент охорони здоровя Дніпропетровської обласної адміністрації, про визнання незаконними дій та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30 березня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача КЗ «Дніпропетровський обласний пренатальний центр зі стаціонаром» ДОР, третя особа: Департамент охорони здоровя Дніпропетровської обласної адміністрації, про визнання незаконними дій та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Разом з позовною заявою позивачем до суду було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України з підстав зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік випадків коли судовий збір не справляється, а статтею 5 Закону визначено пільги щодо сплати зазначеного збору.

Відповідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

З урахуванням вимог статті 11 ЦПК суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.

Також слід звернути увагу, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Тобто, згідно зістаттею 10 ЦПК, заявник повинний навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Однак, матеріали справи вищезазначених доказів не містять. Крім того слід зазначити, що з урахуванням вище викладеного та наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору здійснюється на розсуд суду та не є його обов'язком.

Перевіривши матеріали справи вважаю за необхідне в задоволенні клопотання про звільнення сплати судового збору відмовити, оскільки зазначене нічим обєктивно не підтверджено та зазначене клопотання не ґрунтується на вимогах закону, також слід зазначити, що не можуть бути взяті до уваги додані до клопотання заяви докази (копія посвідчення пенсіонера, незначний розмір пенсії), як підтвердження того, що позивач дійсно знаходиться в скрутному майновому стані та це перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, в звязку з тим, що останнє не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому підстави для задоволення цього клопотання у даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 11, 82 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КЗ «Дніпропетровський обласний пренатальний центр зі стаціонаром» ДОР, третя особа: Департамент охорони здоровя Дніпропетровської обласної адміністрації, про визнання незаконними дій та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України вказана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.А Антонюк