Court ruling № 65695675, 21.03.2017, Melitopol City and District Court of Zaporizhzhia Oblast

Дата документу 21.03.2017

Справа № 320/1431/17-ц

У Х В А Л А

21 березня 2017 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Урупа І.В., розглянувши позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 33430,07 грн.

З метою забезпечення позову позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачці, а саме 3/20 частин будинку, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Петровського буд. 109.

Заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, спрямованих на реальне виконання майбутнього судового рішення. Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивачем не наведено обґрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, та доказів на їх підтвердження не представлено.

Доводи позивача про те, що відповідачка може вчинити дії щодо реалізації свого майна, є лише припущеннями, доказів на підтвердження цих обставин позивачем не надано.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобовязаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржник.

Отже, заява позивача про забезпечення позову не містить в собі належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, заявлені позивачем вимоги не перевищують 20 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк про забезпечення позову - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: