Court ruling № 65668639, 21.03.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

21 березня 2017 року К/800/2068/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016

у справі № 826/10741/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга від 17.01.2017 № 231/9/26-56-10-39 Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі №826/10741/13-а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 касаційну скаргу було залишено без руху на підставі ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, а наведені скаржником причини пропуску процесуального строку визнані судом не поважними. Ухвалою про залишення касаційної скарги без руху надано строк для усунення недоліків касаційної скарги - протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом надання суду заяви із зазначенням поважних причин (із долученням відповідних доказів), якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 була направлена на адресу скаржника та отримана ним 30.01.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 податковим органом надіслано клопотання, в якому зазначені ті самі причини несвоєчасного подання касаційної скарги, що і вперше, які визнані судом неповажними. При цьому, будь-яких інших підстав у клопотанні не наведено та достатніх доказів неможливості своєчасного касаційного оскарження не надано.

Крім того, вказані обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи наведене, вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій.

При цьому, суд враховує, що оскаржувані судові рішення набрали законної сили в кінці липня 2016 року, тобто, з моменту набрання законної сили судовими рішеннями і до моменту їх оскарження минув значний період часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суддя-доповідач зазначає, що у даному випадку вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

З огляду на те, що причини пропуску строку, зазначені податковим органом у клопотанні про поновлення строку, визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження має бути відмовлено на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі №826/10741/13-а.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити у суді касаційної інстанції.

3. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.В. Борисенко