Court ruling № 65562637, 23.03.2017, Rivne Regional Court of Appeal

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Москалик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 25 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про захист прав споживача, стягнення коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася у Рівненський районний суд з позовом до ПАТ „Дельта Банк", в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) „Найкращий від Миколая" №20003009657037 в розмірі 122450,45 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судові витрати.

Рішенням Рівненського районного суду від 25 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ „Дельта Банк".

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Вказує, що відповідач не виконав умови п.1.10 договору депозиту, а саме після закінчення строку договору депозиту не здійснив зарахування

______________

Провадження № 22-ц/787/271/2017 Головуючий у 1 інстанції : Кушнір Н.В.

Доповідач : Григоренко М.П.

депозитних коштів на поточний рахунок №26206700154436 вкладника (ОСОБА_1.), тобто реальне виконання цього пункту договору банком не забезпечено, гроші після закінчення договору депозиту та до подання даної позовної заяви позивачу готівкою не виплачені. Електронна платіжна картка позивача №26206700154436 заблокована.

Невиконанням відповідачем умов договору банківського вкладу були порушені права позивача. Не виконавши свої зобов'язання за договором та не повернувши вклад після закінчення строку його дії на вимогу позивача про повернення грошових коштів готівкою через касу банку відповідачем також порушено вимоги Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні.

Дії відповідача позбавляють позивача можливості вільно користуватися та розпоряджатися своїм особистим майном, що створює йому додаткові незручності, психологічно пригнічує, завдає душевних страждань, внаслідок чого порушені нормальні побутові зв'язки позивача з оточуючими.

Відповідач протиправно не повернув позивачу депозитний вклад.

Судом не враховано, що відповідачем протиправно не повернуто позивачу суму залишку депозитних коштів в розмірі 122450,45 грн. вже під час дії тимчасової адміністрації відповідача, строк дії якої вже завершився до прийняття рішення судом першої інстанції.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний повернути вкладникам-фізичним особам суму вкладу повністю, незважаючи на його розмір.

Суд першої інстанції не врахував при розгляді справи принцип захисту власності, закріплений у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) „Найкращий від Миколая" № 20003009657037 в розмірі 122450,45 грн. , судові витрати покласти на відповідача.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказує, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до суду у ПАТ „Дельта Банк" вже була запроваджена тимчасова адміністрація, що унеможливлює стягнення коштів за договором депозиту у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Даний висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтується на законі.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 3 ст. 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Згідно з постановою правління Національного банку України від 02 березня 2015 № 51 ПАТ „Дельта Банк" віднесено» до категорії неплатоспроможних та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2015 року № 26 в ПАТ «КБ «Надра» з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16.

Посилання позивача на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, в даному випадку не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чи його окремі положення не визнані в установленому порядку неконституційними, відсутні підстави для його невиконання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Рівненського районного суду від 25 грудня 2015 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

С.О. Гордійчук