Court ruling № 65489663, 22.03.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року м. Київ К/800/17189/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року

у справі № 817/3321/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - Підприємець) звернулася в суд з позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2015 року №0000082100.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 9 вересня 2015 року №0000082100.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами Інспекції не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку Підприємця, за результатами якої складено акт від 20 серпня 2015 року 139/21/НОМЕР_1, згідно з яким позивачем порушено вимоги частини 35 статті 15 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВP (далі - Закон).

Висновки відповідача про порушення позивачем названої норми ґрунтуються на тому, що в приміщеннях магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», належного позивачеві, проводилося зберігання алкогольних напоїв, а саме пива в кількості 25 пляшок по 0,5 л. кожна в асортименті з цінником, на загальну суму 328,50 грн., проте, Магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.

На підставі вказаного акта Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 вересня 2015 року №0000082100, яким застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з тих підстав, що позивачем не допущено порушення норми, що визначена в акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частиною тридцять п'ятою статті 15 Закону України (редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

При цьому, абзацом двадцять статті 1 Закону визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а місцем торгівлі у відповідності до положень абзацу чотирнадцятого статті 1 цього Закону є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Таким чином, наведені норми передбачають обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002року № 251 (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку визначено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, якщо суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію і збереження алкогольних напоїв та тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об'єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб'єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання, з огляду на його відсутність.

Як слідує із установлених судами обставин, зокрема на підставі пояснень посадових осіб відповідача, в даному разі контролюючим органом не було виявлено факту зберігання позивачем тютюнових виробів та алкогольних напоїв у приміщенні, яке є місцем зберігання у розумінні наведених положень Закону, адже фактично позивачем здійснювалась реалізація алкогольних напоїв без наявності ліцензії, що не може вважатися зберіганням алкогольних напоїв в місці, не внесеному до Єдиного реєстру.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про помилковість кваліфікації відповідачем дій позивача як таких, що полягали у порушенні порядку зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Таким чином безпідставним є застосування до Підприємця штрафних санкцій, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько