№ 65474183, 13.03.2017, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 358/1685/16-п Головуючий у І інстанції Якутюк В. С.Провадження № 33/780/68/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 147 13.03.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2017 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, котрий діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову Богуславського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого в ТОВ «Агробогуслав»

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 275 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 29 жовтня 2016 року близько 09 години 45 хвилин керував трактором марки «ХТЗ» д/н НОМЕР_1 по вул. Набережній в с. Мисайлівка Богуславського району Київської області з явними ознаками алкогольного спяніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проведення медичного огляду в установленому порядку для визначення стану алкогольного спяніння за допомогою технічного приладу «Драгер» та в закладі охорони здоровя відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4, котрий діє в інтересах ОСОБА_3 просить постанову Богуславського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а справу закрити.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час розгляду справи ОСОБА_3 повідомив, що 29 жовтня 2016 року алкогольних напоїв не вживав, а вживав за день до описаної події лише стакан пива і тому він не міг перебувати в стані алкогольного спяніння. В той же час, ОСОБА_3 повідомляв суд, що працівники поліції не пропонували водію пройти медичного освідування на стан спяніння в лікарні, залякали останнього і той написав під їх диктовку, що вчора вживав пиво та на експертизу їхати не потрібно. Крім того, під час складання протоколу ніяких понятих не було. Після цього, ОСОБА_3 в добровільному порядку пройшов медичне освідування на стан спяніння в лікарні, що підтверджується актом судово-токсикологічного дослідження за № 486, де зазначено що в його крові відсутні спирти.

Крім того, адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП вважається, крім керування транспортними засобами в стані алкогольного спяніння, також відмова особи, яка керує транспортним засобом, він проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння. Тобто, така відмова, у певних випадках є окремим адміністративним правопорушенням і має бути оформлена належним чином.

Натомість, посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 вказала ознаку спяніння: «різкий запах алкоголю з порожнини рота», лише одну з ознак алкогольного спяніння, яка є в переліку ознак такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Крім того, із письмових пояснень свідків, залучених під час складання протоколу не видно, що у водія ОСОБА_3 були ознаки алкогольного спяніння, а також свідки не вказують, що в їх присутності було складено протокол, а лише підтверджують факт відмови водія пройти огляд на стан спяніння в медичному закладі.

Заслухавши в судовому засіданні 17 січня 2017 року адвоката ОСОБА_2, котрий діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_3, котрі підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задоволити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суддя зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 2), пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 3), яким суддя районного суду дав належну оцінку, спростувавши пояснення ОСОБА_3 щодо своєї невинуватості та обґрунтовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП настає в разі вчинення одного з правопорушень, зазначених в диспозиції вказаної статті, а саме в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 303064 інспектором роти ДПС із забезпечення супроводження ГУНП в Київській області зафіксовано факт відмови особи, яка керує транспортним засобом пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного спяніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У вказаному протоколі правопорушник в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтвердив вказаний факт, оскільки зазначив що вчора випив стакан пива, після чого керував трактором, на експертизу їхати не потрібно, що в комплексі з іншими доказами, наведеними у постанові суду першої інстанції, повністю спростовує доводи апеляційної скарги захисника щодо невинуватості його підзахисного у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги, що пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 писав під диктовку працівника поліції, котрий залякав його, не знайшли свого підтвердження, оскільки, яким чином його залякували він не пояснив.

Адміністративне стягнення ОСОБА_3 призначено в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 не перебував в стані алкогольного спяніння, що підтверджується актом судово-токсикологічного дослідження за № 486, де в крові ОСОБА_3 відсутні спирти, то вони до задоволення також не підлягають, оскільки, відповідно до ст. 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоровя не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, подія сталася 29 жовтня 2016 року о 09 годині 50 хвилин, а згідно акту судово-токсикологічного дослідження № 486 датою та часом взяття крові у ОСОБА_3 є 29 жовтня 2016 року 18 година 45 хвилин.

Таким чином, в порушення вищевказаної норми закону, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції проводився в закладах охорони здоровя через 09 годин з моменту встановлення підстав для здійснення такого огляду.

Окрім того, необхідно зазначити що протокол стосовно ОСОБА_3 був складений у звязку з відмовою останнього від проходження медичного освідування на стан алкогольного спяніння, тобто в порушення п. 2.5 ПДР, факт керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння ОСОБА_3 в порушення не предявлявся.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про виклик свідків, то суд апеляційної інстанції неодноразово викликав як свідків так і інспектора що складав протокол, в матеріалах справи містяться належні повідомлення про своєчасність їх виклику в судові засідання, однак останні не зявлялися.

В свою чергу і сторона захисту не змогла забезпечити їх явку в судове засіданні апеляційного суду.

З урахуванням вищевикладеного, вважаю що постанова Богуславського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Богуславського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року, стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області ОСОБА_1