Справа № 629/4134/15-к
Номер провадження № 1-кп/629/22/17
У Х В А Л А
21 березня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., прокурора Іванчака А.О., захисників: Коваленко Ю.А., Остапенко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220380002358 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, -
в с т а н о в и в:
В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220380002358 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про затвердження угоди про визнання винуватості від 12 вересня 2016 року з обвинуваченим ОСОБА_4, та відносно даного обвинуваченого просив виділити матеріали в окреме кримінальне провадження.
Вказане клопотання підтримали обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат Остапенко С.Ю..
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Коваленко Ю.А. заперечували проти виділення матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_4 в окреме провадження, так як ОСОБА_3 не визнає свою вину в інкримінуємому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 311 КК України, а його винуватість підтверджується лише показами ОСОБА_4.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, вважає, що з огляду на позицію сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Коваленко Ю.А. в затвердженні вищезазначеної угоди про визнання винуватості від 12 вересня 2016 року слід відмовити, так як розгляд вказаного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 неможливий без участі іншого обвинуваченого. За загальним правилом, встановленим ч. 4 ст. 217 КПК України, матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Однак зазначена стаття закріплює обов'язок слідчого, прокурора виділити в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо осіб, з якими досягнуто згоди про укладення угоди про визнання винуватості. Стосовно інших осіб, з якими не досягнуто згоди, кримінальне провадження проводиться в загальному порядку.
У відповідності до ч. 3 ст. 474 КПК України у судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України у разі відмови судом у затвердженні угоди досудове розслідування або судове провадження продовжується у загальному порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити, судове провадження у даному кримінальному провадженні на підставі ч. 7 ст. 474 КПК України продовжити у загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 468-474 КПК України, суд, -
у х в а л и в:
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 12 вересня 2016 року, укладеної між прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Іванчаком Андрієм Олександровичем та обвинуваченим ОСОБА_4.
Судове провадження у даному кримінальному провадженні продовжити у загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Смірнова
The court decision No. 65462596, Lozova City and District Court of Kharkiv Oblast was adopted on 21.03.2017. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary data easily.
This decision relates to case No. 629/4134/15-к. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: