№ 65459343, 24.11.2011, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 р.Справа № 2-а-7937/10/1570

Категорія:8.2.9Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Турецької І.О.

ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Менеджмент ОСОБА_3»до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування земельного податку та штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Менеджмент ОСОБА_3»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області № 0000642301/0 від 13.04.2010 року та № 0000642301/1 від 22.06.2010 року про донарахування земельного податку та штрафних санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення

№ 0000642301/0 від 13.04.2010 року та № 0000642301/1 від 22.06.2010 року про донарахування земельного податку в розмірі 151 485,39 грн. та штрафних санкцій в розмірі 75 742,70 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі зясовано, що у січні-лютому 2010 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведено планову виїзну документальну перевірку діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

Результати виїзної документальної перевірки оформлені актом від 24.02.2010 року №2099/22-1/33507426, з якого вбачається, що в ході перевірки встановлено факт порушення позивачем вимог ст.ст.7,8,14 Закону України «Про плату за землю», а саме: за 2008 рік та 9 місяців 2009 року до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області подані розрахунки земельного податку у заниженому розмірі до тих розмірів, які встановлені відповідно до положень ч.2 ст.8 Закону України «Про плату за землю»та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2007 року без номеру, що призвело до заниження земельного податку на суму 151 485,39 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 13.04.2010 року №0000642301/0 про донарахування земельного податку в розмірі 151 485,39 грн. та штрафних санкцій в розмірі 75 742,70 грн., а всього на суму 227 228,09 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідачем прийнято остаточне податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 року №0000642301/1 про донарахування земельного податку в розмірі 151 485,39 грн. та штрафних санкцій в розмірі 75 742,70 грн., а всього на суму 227228,09 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач в юридичному сенсі не є власником земельної ділянки, а лише фактично використовує її з дати укладання договору купівлі-продажу, відповідно до положень ст.120 ЗК України він використовує її на умовах, які були у попереднього власника землі. На думку суду, сплата позивачем земельного податку у розмірах, визначених ч.3 ст.7, ч.2 ст.8 Закону України Про плату за землю можлива лише з дати виникнення у нього права власності на землю та його державної реєстрації в порядку та на умовах, визначених ст.125 ЗК України.

Проте колегія суддів з таким висновком не погоджується, вважає його помилковим, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2007 року між позивачем, який діяв від свого імені в інтересах та за рахунок активів ПВІФ «Перший земельний фонд»не диверсифікованого виду закритого типу та ТОВ «Технології Інвестування будівництва»укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 2,0184 га на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області за 175 0000 грн.

Відповідно до положень ч.2 ст.5 Закону України «Про плату за землю»позивач перебуває на обліку в ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області як платник земельного податку. Зазначена обставина сторонами не оспорюється, отже саме ТОВ Компанія з управління активами «Менеджмент ОСОБА_3»зобовязано своєчасно та в повному обсязі сплачувати земельний податок у встановлені законом строки та розміри та несе відповідальність за порушення цього Закону.

Як зазначено в акті перевірки, земельна ділянка, що перебуває у користуванні позивача, віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, звязку та іншого призначення.

Розмір податку за землі промисловості, транспорту, звязку та іншого призначення, визначений ст.8 Закону України «Про плату за землю».

Зокрема, згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, викладеній Законом України «про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-17 від 28.12.2007 року) у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Аналізуючи положення вищенаведених норм Закону, колегія суддів приходить до висновку, що до першого лютого 2008 року позивач зобовязаний був обрахувати земельний податок за розміром, встановленим ч. 2 Закону України Закону України «Про плату за землю», в редакції, яка діяла на момент такого обчислення, а саме в розмірі, обчисленому від ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Оскільки позивачем земельний податок обраховано та сплачено в розмірі, меншому, ніж це визначено у ч.2 ст.8 Закону України «Про плату за землю», податковий орган правомірно провів відповідне донарахування.

При цьому колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року щодо визнання неконституційними положень Закону України № 107-17, зокрема, п.7 розділу ІІ, оскільки зазначене рішення набрало чинності з 22.05.2008 року, а податок був обчислений до 01.02.2008 року.

До того ж нова редакція ч.2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю»від 03.06.2008 року є абсолютно ідентичною попередній редакції, викладеній Законом України № 107-17.

Статтею 26 Закону України «Про плату за землю»за порушення цього Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Підпунктом 7.1.3 п. 7.1 ст.7 цього Закону передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2. пункту 4 .2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи те, що, як зазначалося вище, податковим органом правомірно донараховано позивачу податкове зобовязання з земельного податку з юридичних осіб, відповідач обґрунтовано та на підставі закону визначив до сплати штрафні санкції.

Зважаючи на все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення, неповно зясувавши всі обставини, що мають значення для справи, тому оскаржуване судове рішення необхідно скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись: ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Менеджмент ОСОБА_3»до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування земельного податку та штрафних санкцій скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Менеджмент ОСОБА_3»відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

ОСОБА_2.