№ 65457752, 21.03.2017, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/317/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення №301 та податкову вимогу від 02.06.2016 р. №Ф-928-17У,

встановив:

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 (далі позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Херсонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002091703 від 24.03.2016 року, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 142444, 02 грн., в тому числі 113547, 65 грн. податкового зобовязання та 28896, 37 грн. штрафної санкції; №0003001703 від 24.03.2016 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 123369, 67 грн., в тому числі податкове зобовязання в сумі 94071, 73 грн. та 29297, 94 грн. штрафної санкції); рішення №301 про застосування штрафних санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 26550, 62 грн.; податкову вимогу від 02.06.2016 року №Ф-928-17У про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 178835, 42 грн., в тому числі 152603, 80 грн. недоїмки та 26231, 62 штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав із підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що в самому акті перевірки зазначається, що при направленні копії наказу №1332 та повідомлення №932/21-03-17-03 від 29.10.2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлені поштою з повідомленням про вручення ОСОБА_4 29.10.2015 року (вступна частина акта перевірки). В той же час перевірка була розпочата в приміщенні контролюючого органу наступного ж дня 30.10.2015 року (п.1.1 розділу ІІ «Описова частина» акта перевірки). Таким чином, не повідомивши позивача в належні терміни, позбавивши можливості надати наявні первинні документи відповідачем було порушено порядок проведення такої перевірки. Крім цього, вказав, що відповідачем порушено терміни прийняття податкових повідомлень-рішень. Також, звернув увагу на те, що згідно п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» діяв мораторій на проведення перевірок фізичних осіб підприємці з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважає, що при призначенні та проведенні перевірки позивача жодних порушень норм податкового законодавства допущено не було, а тому оскаржувані рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідачем складено акт від 09.11.2015 року №921/21-03-17-03/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 (РНОКГІП НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період, з 01.01.2012 р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014р.».

У висновках акта перевірки зазначено про наступні порушення:

- пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.177.1 та п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 24461,46 грн. (25059,96 грн. - 598,50 грн. = 24461,46 грн.);

- пункту 2 частини першої ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік на 75477,01 грн., за 2013 рік на 73417,90 грн., за 2014 рік на 4425,29 грн.;

- п.181.1 ст.181, п.183.2 та п.183.1, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1825,54 грн., в т.ч. за лютий 2013 року в сумі 1678,60 грн., за березень 2013 року в сумі 173,94 грн.;

- пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, а саме: ненадання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2013 року - грудень 2014 року;

- п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України в частині незберігання первинних документів.

На підставі вищенаведеного акта відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 24.03.2016 р.:

- №0002091703, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 142444,02 грн. (113547,65 грн. податкового зобов'язання та 28896,37 грн. штрафної санкції)

- №0003001703, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 123369, 67 грн. (94071,73 грн. податкового зобов'язання та 29297,94 грн. штрафної санкції);

- рішення №301 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 26550,62 грн.

- податкової вимоги від 02.06.2016 р. №Ф-928-17У про сплату боргу з єдиного внеску у сумі 178835,42 грн., у т.ч. 152603,80 грн. недоїмки та 26231,62 штрафу.

Не погоджуючись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Як вбачається із позовної заяви та наданих пояснень представником позивача, протиправність оскаржуваних рішень повязується із тією обставиною, що позивачу до початку невиїзної перевірки не було вручено наказ на її проведення.

На переконання представника відповідача, контролюючий орган при проведенні перевірки, дотримався всієї процедури надіслання запитів, наказу, направлення та акта перевірки.

Судом встановлено, що 29.10.2016 року відповідачем прийнято наказ №1332 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП 19994103129).

Згідно даного наказу доручено з 30.10.2016 року провести терміном 5 робочих днів документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його прийнято на підставі п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України.

Також, судом встановлено, що в самому акті перевірки зазначається, що копія наказу №1332 та повідомлення №932/21-03-17-03 від 29.10.2015 року про проведення документальної позапланової документальної невиїзної перевірки направлена поштою з повідомленням про вручення ОСОБА_4 С І. 29 жовтня 2015 року, (вступна частина акту перевірки). В той же час перевірка була розпочата в приміщенні ДПІ у м. Херсоні наступного ж дня 30.10.2015 року (п.1.1 розділу II Описова частина акту перевірки).

Крім цього, судом встановлено, що наказ про проведення даної перевірки позивач отримав тільки 02.11.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивачем до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такої перевірки.

З урахуванням даної обставини, суд зазначає таке.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який зазначений правовою підставою для проведення перевірки позивача, передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що платник податків має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його до суду.

У такому спорі контролюючий орган, як субєкт владних повноважень, зобовязаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень платника податків та їх документальне обґрунтування.

Зазначене є законодавчим гарантуванням дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки. Реалізація цього права за відсутності повідомлення про перевірку до її проведення є неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необовязковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Як уже встановлено судом вище позивачем до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такої перевірки.

За таких обставин, суд вважає, що невиконання вимог пункту 79.2 ст.79 Податкового кодексу України невручення наказу до початку перевірки, свідчить про порушення балансу публічних і приватних інтересів, запроваджених законодавством при встановлені умов та порядку прийняття контролюючим органом рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Такі протиправні дії посадових осіб відповідача призводять до незаконності перевірки та відсутності правових наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі №21-425а14.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивачем до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такої перевірки, то відповідно відповідачем порушено порядок проведення такої перевірки.

В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 року у справі 815/1224/15 (К/800/26909/15) зазначено, що із метою забезпечення належного захисту прав платника податків у разі призначення невиїзної документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (у тому числі накази про призначення перевірки), дії чи бездіяльність контролюючого органу незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку, навіть після оформлення її результатів у вигляді акта (довідки). За результатами розгляду відповідних позовів платників податків суди мають оцінити правомірності чи протиправності наказу про призначення перевірки або дій щодо її проведення. При цьому юридичними наслідком прийняття судового рішення щодо правомірності перевірки має бути визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту. Відповідно, необхідно автоматично визнавати протиправними будь-які податкові повідомлення-рішення, що прийняття з урахуванням результатів відповідної невиїзної перевірки.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про порушенням відповідачем порядку проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, то відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафу та податкова вимога прийнятті за результатами такої перевірки підлягають скасуванню.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача, як на підставу для задоволення позову на ту обставину, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято через чотири місяці при тому, що такі рішення повинні були прийняті протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки (згідно п.86.8 ст.86 ПКУ), оскільки судом встановлено, що акт перевірки позивач отримав тільки 16.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті 24.03.2016 року, тобто в межах строку визначеного п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника позивача, як на підставу для задоволення позову на ту обставину, що п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України, оскільки зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області №0002091703 від 24.03.2016 року, яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 142444,02 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 113547,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 28896,37 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області №0003001703 від 24.03.2016 року, яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 123369,67 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 94071,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 29297,94 грн.

Скасувати рішення Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області №301 від 24.03.2016 року, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в сумі 26550,62 грн.

Скасувати податкову вимогу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області №Ф-928-17У від 02.06.2016 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 178835,42 грн. у тому числі недоїмка - 152603,80 грн., штраф - 26231,62 грн.

Стягнути з Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_4 сплачений судовий збір в сумі 4714,00 грн. (Чотири тисячі сімсот чотирнадцять гривень 00 коп.) шляхом безспірного списання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 березня 2017 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.2