Decision № 6541872, 09.11.2009, Commercial Court of Chernihiv Oblast

09.11.09Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"03" листопада 2009 року                               Справа № 20/143

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю

„НіжинТеплоМережі”

16600, вул. Глібова,1, м.Ніжин, Чернігівська обл.;

до відповідача: відкритого акціонерного товариства

“Ніжинський механічний завод”

16600, вул. Б.Хмельницького, 37, м.Ніжин, Чернігівської обл.;

предмет спору: про стягнення 52971,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кіфік О.М. довіреність № 01-07/457 від 18.03.2009р. представник;

від відповідача: не з’явився;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод»про стягнення 52917,91грн. заборгованості, з яких 43102,24грн. основного боргу, 7055,99грн. пені, 1931,68грн. інфляційних та 882,00грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.09.2009р. розгляд справи призначено на 06.10.2009р., після чого розгляд справи відкладався до 20.10.2009р. та 03.11.2009р.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про визнання позову в частині стягнення 43102,24грн. та зазначив про скрутне фінансове становище у зв’язку з чим просив розглянути справу без участі його повноважного представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

24 жовтня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Ніжинтепломережі” (далі –Товариство) та відкритим акціонерним товариством „Ніжинський механічний завод” (надалі –Завод) укладено Договір №382 на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води (надалі –Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Товариство зобов’язується виробляти і постачати Заводу теплову енергію для опалення та гарячу воду, а Завод зобов’язався сплачувати за надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.

Додатком №1 до Договору, сторони визначили, що розмір опалювальної площі становить 4813,04кв.м., та додатково 250 кв.м. з 01.12.2007р.

Відповідно до п.6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається Заводом, здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Товариства по затвердженим тарифам.

Тарифи на теплову енергію затверджені рішеннями виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 03.10.2008р. за №516, де зазначено, що тарифи для відповідача на послуги централізованого опалення (з ПДВ) при відсутності теплолічильника становлять 10,04грн. за 1 кв.м.

Так, позивачем виставлено відповідачу рахунки від 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2009р., 31.05.2009р., 30.06.2009р.. 31.08.2009р., всього на суму 67638,30 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.5 Договору, розрахунки згідно даного Договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця, наступного за звітним місяцем за фактично спожиту теплову енергію.

Отже, виставлені позивачем рахунки відповідач повинен був оплатити до 01.02.2009р., 01.03.2009р., 01.04.2009р., 01.05.2009р., 01.06.2009р.,01.09.2009р.

Проте, відповідач частково виконав свої зобов’язання, а саме сплачено 4536,10грн. та 20000,00грн., згідно до платіжних доручень №41 від 25.02.2009р., та №1427 від 09.09.2009р..

Разом з тим, в судовому засіданні позивачем наданий акт звірки розрахунків з січня 2009р. по серпень 2009р., який підписаний позивачем та відповідачем та згідно якого підтверджується заборгованість в сумі 63102,24грн. (без врахування часткової сплати боргу).

Відповідач, в порушення умов Договору, за отриману теплову енергію своєчасно та повністю не розрахувався і заборгованість на дату прийняття рішення становить 43102,24грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 43102,24грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3.3 Договору, за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п.6.5. цього Договору - Відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день просточення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням про реструктуризацію боргу, про що вказує в листі №998 від 03.11.2009р., а також посилається на тяжкий фінансовий стан.

Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, на підставі ст.83 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до 30% та стягнути з відповідача 2116,80грн. пені.

В стягненні іншої частини пені слід відмовити.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем обґрунтовано нараховані відповідачу 1931,68 грн. інфляційних та 882,00 грн. 3%річних, які підлягають задоволенню та стягненню на його користь.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 480,33грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,00грн.

Керуючись ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 80, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод»(16600, вул. Б.Хмельницького,37,м. Ніжин, Чернігівської обл., р/р 26000301835057 в ПІБ м.Ніжина, МФО 353434, код ЄДРПОУ 14312565 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „НіжинТеплоМережі” (16600, вул. Глібова, 1, м.Ніжин, Чернігівська обл., р/р 26006300001650 в ВАТ „Банк „Демарк” м.Чернігів, МФО 353575, код 3275668) 43102,24 грн. основного боргу, 2116,80грн. пені, 1931,68грн. інфляційних та 882,00грн. 3% річних, а всього 48032,72грн., а також 480,33грн державного мита і 214,00грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П.Цимбал –Нарожна

Повний текст рішення підписано 05 листопада 2009 року

Суддя М.П.Цимбал –Нарожна