Court ruling № 65385481, 01.03.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/56494/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представників позивача Данченка А.С., Поплавського В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 у справі №820/6823/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрове» до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрове» до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 №0000092200 та №0000102200.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області 12.11.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2013.

В обґрунтування своїх вимог Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, абзаців 1, 2 пункту 44.6, пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрове» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Леменг» за серпень - жовтень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 222610,00грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на суму 178088,00грн.

За результатами перевірки Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби складено акт від 22.03.2013 №165/22-31633236 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 №0000092200, яким позивачеві збільшено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 278263,00грн., у тому числі основний платіж - 222610,00грн., штрафні санкції - 55653,00грн.; від 12.04.2013 №0000102200, яким позивачеві збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 222610,00грн., у тому числі основний платіж - 178088,00грн., штрафні санкції - 44522,00грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Леменг» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором поставки нафтопродуктів від 25.08.2009 №250810-1П/231, додатковими угодами, податковими накладними, видатковими накладними, розрахунковими документами. Поставка нафтопродуктів здійснювалася транспортом постачальника. Переміщення товару підтверджується у період з вересня по листопад 2010 року в кількості 172,919 тон.

Отримання позивачем від контрагента паливно-мастильних матеріалів підтверджується також витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2010 рік, згідно з яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукрове» були виписані довіреності на отримання дизельного пального від Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Леменг» від 30.08.2010 №197, від 09.09.2010 №234, від 24.09.2010 №276, від 30.09.2010 №289, від 08.10.2010 №305, від 20.10.2010 №325, від 29.10.2010 №352 на ім'я ОСОБА_3 Номер та дата доручення, прізвище особи, яка одержувала вантаж згідно товарно-транспортних накладних, повністю збігаються з реквізитами, зафіксованими в журналі реєстрації довіреностей.

В подальшому отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Леменг» паливно-мастильні матеріали використані позивачем у власній господарській діяльності. Так, придбане дизельне паливо було використано для заправки очисників-навантажувачів ROPA для очищення та навантажування цукрового буряку врожаю 2010 року в автотранспорт, заправки тепловозів та автотранспорту для перевезення цукрового буряку до бурякопунктів та на заправку буртоукладальних комплексів для розвантаження та укладання цукрового буряку в кагати.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Леменг».

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2013 №0000092200 та №0000102200 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 у справі №820/6823/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер