Decision № 6531321, 02.11.2009, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 листопада 2009 р.           Справа 11/200-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок

«ЕФКО-Харків», м. Харків

до приватного підприємства «Благодар Плюс», м. Вінниця

про стягнення 305 856 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - О. Радченко за довіреністю № 6 від 20.04.2009р.;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Благодар Плюс» заборгованості за договором поставки № ПЖ-39-06 від 12.07.2006р. в загальному розмірі 305856 грн., з яких: 242600 грн. –основний борг та 63256,03 грн. –неустойка.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору поставки укладеного між сторонами, позивач за накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 508100 грн. за який останній зобов’язався провести розрахунки на умовах визначених п. 6.1 договору. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач провів часткові розрахунки в розмірі 265500 грн. в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 242 600 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 03.09.2009р. та 08.10.2009р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений, оскільки ухвали суду направлялись відповідачу за всіма адресами, що містяться в матеріалах справи. До того ж з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи судом витребувано інформацію в Адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області щодо місця реєстрації керівника приватного підприємства «Благодар Плюс»Кучеренка Юрія Анатолійовича, за повідомленням якого останній зареєстрований за адресою на яку судом направлено ухвалу від 08.10.2009р..

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

12 липня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «ЕФО-Харків»(позивач) та приватним підприємством «Благодар Плюс» (відповідач) укладено договір поставки за № ПЖ-39-06 за умовами якого позивач зобов‘язався постачати відповідачу товар (рослинний жир), а відповідач приймати та оплачувати його на умовах визначених цим договором.

На виконання умов договору позивач згідно накладних № РН-0000610 від 05.09.2006р., № РН-0000611 від 04.09.2006р., № РН-0000581 від 09.08.2006р., № РН-0000569 від 01.08.2006р., № РН-0000542 від 07.07.2006р., № РН-0000570 від 02.07.2006р., № № РН-0000574 від 04.08.2006р. та поставив відповідачу товар на суму 508100 грн..

Відповідач отримав вказаний товар за довіреностями серії ЯКС № 765918 від 01.09.2006р., № 765919 від 04.09.2006р., № 765916 від 09.08.2006р., № 765913 від 31.07.2006р., № 765910 від 06.07.2006р., № 765915 від 01.08.2006р..

Пунктом 6.1 договору обумовлено, що умови та строки оплати визначаються сторонами у специфікаціях, які підписуються сторонами на кожну партію, що підлягає поставці і являються невід’ємною частиною цього договору.

Як свідчать матеріали справи сторонами підписано специфікації № 1 від 12.07.2006р. та № 2 від 21.08.2006р. в яких визначено умови оплати товару, а саме: оплата 30% вартості товару здійснюється протягом 14 календарних днів від дня поставки та 70% вартості товару - протягом 35 календарних днів.

Відповідач, на виконання умов договору перерахував на рахунок позивача 265500 грн., про що свідчать виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

З метою проведення розрахунків за договором позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/02-01 від 05.02.2007р. в якій запропонував погасити заборгованості на протязі семи календарних днів з дня отримання даної претензії.

Відповідач в гарантійних листах б/н. та дати та № 21 від 23.10.2007р. зобов’язався провести повні розрахунки за договором до 15 листопада 2007 року. Проте, станом на день розгляду справи, заборгованість за договором становить 242600 грн..

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 242600 грн. підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 63256,03 грн. пені.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 9.2 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення строку виконання грошових зобов’язань покупець сплачує постачальнику неустойку (штраф) в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасного виконання зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов’язання, за кожний день прострочки за період з моменту порушення зобов’язання і до повного його виконання.

Як вбачається з розрахунку, позивач просить стягнути пеню в розмірі 63256,03 грн., за період з 23.06.2008р. по 23.06.2009р. виходячи з приписів Цивільного кодексу України.

Суд не може погодитись з твердженням позивача щодо нарахування пені за нормами ЦК України, оскільки між сторонами договору виникли господарські правовідносини і до них слід застосовувати норми ГК України, як спеціального закону, який регулює господарські відносини.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачений спеціальний строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, ч.6 ст.232 ГК України, передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ст. 258 ЦК України в 1 рік.

Наведене свідчить, що позивачем пропущено строк на стягнення пені, оскільки з позовом до суду він звернувся 26.08.2009р., про що свідчить квитанція кур’єрської пошти № 059905, тоді як термін на стягнення пені скінчився 11.04.2008р.. Тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов подлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 428 від 23.06.2009р. сплачено 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 236 грн.. Отже позивачем зайво сплачено 79 грн. витрат, а тому витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у вказаному розмірі підлягають поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Благодар Плюс»(21009, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 28/63, код 33966363) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «ЕФКО-Харків»(61036, м. Харків, вул. Матросова, 20, код 33119544) 242600 (двісті сорок дві тисячі шістсот) грн. –боргу; 2 426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. –витрат зі сплати державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 19 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В позові в частині стягнення 63256,03 грн. пені відмовити.

5.          Повернути товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «ЕФКО-Харків»(61036, м. Харків, вул. Матросова, 20, код 33119544) з Державного бюджету України суму зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн. (платіжне доручення № 428 від 23.06.2009р. знаходиться в матеріалах справи № 11/200-09).

6.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 10.09.2009р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - (61036, м. Харків, вул. Матросова, 20)

3-4 - відповідачу - (21011, м. Вінниця, вул. Тяжилівський тупік № 1;

м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 28/63)