Court ruling № 65299157, 15.03.2017, Donetsk Regional Court of Appeal (Bakhmut)

Єдиний унікальний номер 236/2308/16-ц Номер провадження 22-ц/775/264/2017

Єдиний унікальний номер 236/2308/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/264/2017

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Бікезіна О.В.

Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Біляєвої О.М., Тимченко О.О.

за участі секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення суми

встановив:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми, а саме вартості ремонту, який було здійснено в період шлюбу нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1. Вказувала, що квартира належала на праві власності батьку її чоловіка ОСОБА_4, який дозволив їх сім'ї нею користуватись, а також, надав згоду на здійснення в ній ремонтних робіт. Також вказувала, що вартість ремонту складає 54337,83 гривень. У 2013 році шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. Після розірвання шлюбу спільне майно між позивачем та ОСОБА_3 було поділене порівну, крім невід'ємних поліпшень у вигляді ремонту в спірній квартирі. Крім цього вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 власник квартири ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадкоємицею залишилася його дружина - ОСОБА_2, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 має право на ? частину зробленого невід'ємного поліпшення майна на суму 27168,92 гривень, просила стягнути з останньої на її користь зазначену суму та понесені судові витрати.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме на надання невірної оцінки доказам по справі, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове. яким задовольнити її позовні вимоги.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялась належним чином про час та місце розгляду справи, подала заяву з проханням розглянути справу без її участі.

В судове засідання апеляційного суду інші сторони не з'явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідач ОСОБА_2 подала заяву з проханням розглянути справу без її участі.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню а рішення суду першої інстанції залишенню без змін за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12 серпня 2005 року по 05 квітня 2013 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, шлюб розірвано.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29 січня 2008 року належала квартира АДРЕСА_1.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що в 2010 році ОСОБА_1 з дозволу колишнього власника ОСОБА_4 вселилася до квартири АДРЕСА_1 та безоплатно користувалася вказаним приміщенням.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, що його видано виконкомом Гірницької міської ради м. Селидове Донецької області 07 липня 2015 року. Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про надання згоди власником квартири ОСОБА_4 на виконання будівельних робіт та значних капітальних поліпшень, а також доказів на підтвердження вартості цих поліпшень.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень, надавши докази.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 при ухваленні рішення суд відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог ст.ст. 58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 57 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Розглядаючи спір та встановивши відсутність належного підтвердження отримання ОСОБА_1 дозволу власника спірної квартири на проведення в ній ремонту та його вартості, на якій наполягала остання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких посилань позивача, а надані позивачем в обґрунтування значних поліпшень товарні чеки та квитанції не підтверджують, що придбані матеріали були саме для проведення будівельних робіт в спірній квартирі.

Таким чином, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 10, 57, 60, 137, 212-214 ЦПК України з приводу вказаних доказів дійшов вірних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача ОСОБА_1 про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді