Decision № 65192574, 09.03.2017, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 березня 2017 р. Справа № 903/81/17

за позовом: Фермерського господарства ОСОБА_1, м.Сокаль

до відповідача: ОСОБА_2 підприємства Торговий дім Екстраагротрейд, Горохівський р-н, с.Печихвости

про стягнення 450000,00грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 06.03.2017р.

Суть спору: позивач Фермерське господарство ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 підприємства Торговий дім Екстраагротрейд про стягнення 450000,00грн. за договором поставки товару №18/10 від 18.10.2016р.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки товару №18/10 від 18.10.2016р., щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір поставки товару №18/10 від 18.10.2016р. з додатками, видаткові накладні №164 від 19.10.2016р., №176 від 26.10.2016р., №177 від 27.10.2016р., №183 від 31.10.2016р., №184 від 02.11.2016р., №186 від 03.11.2016р., товарно-транспортну накладну №219 від 19.10.2016р., №235 від 26.10.2016р., №238 від 27.10.2016р., №245 від 31.10.2016р., №247 від 02.11.2016р., №249 від 03.11.2016р., довіреність №34 від 18.10.2016р., №45 від 01.11.2016р., банківські виписки, розписку від 13.12.2016р.,свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_1 серія А00 №591053.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув.

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмові пояснення за вх. №01-54/2634/17 від 09.03.2017р., в яких вказав, що з позовом ФГ ОСОБА_1 не згідні, оскільки згідно п.4.2 договору до відповідача не перейшло право власності на товар, а отже обовязок оплати відсутній.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

18 жовтня 2016 року між Фермерським господарством ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 підприємством Торговий дім «Екстраагротрейд» (покупець) укладено договір поставки товару №18/10 (а.с.12-13).

Згідно п. 1 договору продавець зобовязався по заявці покупця поставити з метою передачі у власність останнього товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити у порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розрахунки за вказаний товар проводяться шляхом проведення оплати вартості товару покупцем на поточний рахунок продавця на протязі семи банківських днів з дня відвантаження товару.

Відповідно до п.3.3. договору ціна на поставлений по даному договору товар являється договірною і вказується в накладних на кожну партію товару.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобовязання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 1126202,00грн. Даний факт підтверджено видатковими накладними №164 від 19.10.2016р., №176 від 26.10.2016р., №177 від 27.10.2016р., №183 від 31.10.2016р., №184 від 02.11.2016р., №186 від 03.11.2016р., товарно-транспортними №219 від 19.10.2016р., №235 від 26.10.2016р., №238 від 27.10.2016р., №245 від 31.10.2016р., №247 від 02.11.2016р., №249 від 03.11.2016р., які підписані сторонами та скріплені печатками (а.с.16-24).

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобовязання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково, що підтверджується виписками із банку на суму 676202,00грн. (а.с.27-31).

13.12.2016р. відповідач написав розписку в якій наявність заборгованості визнав та зобовязався погасити заборгованість за поставлений товар.

Заборгованість на день розгляду справи становить 450000,00грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обовязки на підставі договору поставки товару №18/10 від 18.10.2016р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 450000,00грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки товару №18/10 від 18.10.2016р. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 450000,00грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 6750,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Торговий дім Екстраагротрейд (45734, Горохівський р-н, с.Печихвости, код ЄДРПОУ 40445594) на користь Фермерського господарства ОСОБА_1 (80000, Львівська обл., м.Сокаль, вул. Гашека,2б, код ЄДРПОУ 22383817) 450000,00грн. заборгованості та 6750,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

09.03.2017р.

СуддяВ. М. Дем`як