Court ruling № 65116396, 06.03.2017, Tetiiv District Court of Kyiv Oblast

06.03.2017 Провадження № 2/380/112/17

Справа № 380/284/17

УХВАЛА

Іменем України

6 березня 2017 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову,

встановив:

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, який поданий до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В даній заяві ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на 1/3 частину квартири загальною площею 34 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, та на автомобіль ЗАЗ 110207, 2006 року випуску, які належать на праві власності відповідачу, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Суд, розглянувши матеріали заяви, вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме вказані причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов не підтверджені відповідними доказами та необґрунтованим є вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту.

Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки заявник в своїй заяві не довів реальної загрози невиконання можливого рішення суду про задоволення позову в сумі 36120,22 гривень, не навів доказів співрозмірності заявлених позовних вимог на накладення арешту на майно, а тому вказану заяву про забезпечення позову у відповідності п. 8 ст. 153 ЦПК України необхідно повернути заявнику.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову,

ухвалив :

Заяву публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя : Т.П.Косович