Decision № 65040240, 28.02.2017, Commercial Court of Khmelnytskyi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2017 р.Справа № 924/19/17Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" с.Лотівка Шепетівський район

про стягнення 15970,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю

встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15000,00 грн. заборгованості за надання разових послуг, 55,47 грн. 3% річних, 397,45 грн. інфляційних втрат, 517,81 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору №071607 про надання разових послуг та додаток до договору від 06.07.2016р., положення ст.ст.11,16,80,203,526,527,530,549,611,612,625,629,903 ЦК України, ст. 193,220,222,230,231 ГК України.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився.

Відповідач повноважного представника в судове засідання направив, у письмовому відзиві на позов проти позовних вимог в частині стягнення 15000,00 грн. заборгованості за надання разових послуг, 55,47 грн. 3% річних, 397,45 грн. інфляційних втрат не заперечує. В частині стягнення 517,81 грн. пені просить відмовити, оскільки пункт в договорі 5.4 на який посилається позивач відсутній.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

06.07.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС" (виконавець) укладено договір про надання разових послуг №071607, відповідно до п. 1.1 виконавець надає замовнику разову послугу по проведенню аудиту ІТ інфраструктури підприємства замовника.

Згідно з п. 2.3 замовник зобов'язаний оплатити належним чином надані послуги виконавцем, в сумі, визначеній у відповідному акті, але в межах вартості таких послуг, передбачених Технічним завданням (іншим узгодженим сторонами документом). Прийняттю та оплаті підлягають лише ті послуги, які надані виконавцем належним чином та в повному обсязі у відповідності до технічного завдання замовника.

Вартість наданих послуг за даним договором складає 50000 грн., із яких 70% перераховується замовником на протязі 5 днів з моменту підписання договору та інші 30% перераховуються протягом 7 днів з моменту підписання акту. Оплата послуг за договором здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця у відповідності з рахунками, наданими виконавцем. (п.4.1,4.2 договору).

У п.8.1 договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх обов'язків, якщо не буде припинений в порядку передбаченому даним договором або чинним законодавством України.

У додатку №1 до договору передбачена поетапна оплата за послуги зазначені у п.1.1 договору, обумовлена технічним завданням: аудит ІТ інфраструктури, який складається з таких основних частин: - збір інформації щодо існуючої ІТ інфраструктури, - збір інформації про кількість серверного обладнання, мережевого обладнання та кількості робочих станцій у всіх філіях, - аналіз зібраної інформації - поетапно 50000 грн.

Договір та додаток №1 до нього підписані представниками сторін, скріплені відтисками їх печаток.

Згідно акту надання послуг №451 від 04.11.2016р. надано послуги по проведенню аудиту ІТ-інфраструктури підприємства на суму 50000грн.

Позивач листом від 30.11.2016 р. №3011/16-1 та претензією від 14.12.2016р. №1412/16-2 звернувся до відповідача з вимогою сплатити залишок заборгованості в сумі 15000,00 грн. Однак зазначена вимога залишились без відповіді та задоволення.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості виконаних за договором №071607 від 06.07.2016 р. робіт, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 15000,00 грн. заборгованості за надання разових послуг, 55,47 грн. 3% річних, 397,45 грн. інфляційних втрат, 517,81 грн. пені.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 06.07.2016 р. було укладено договір про надання разових послуг №071607, відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає замовнику разову послугу по проведенню аудиту ІТ інфраструктури підприємства замовника.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору №071607 від 06.07.2016р. було виконано послуги по проведенню аудиту ІТ-інфраструктури підприємства на суму 50000,00 грн., які прийняті відповідачем згідно акту №451 від 04.11.2016 р. Натомість відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у визначений умовами договору строк не провів, утворивши заборгованість в розмірі 15000,00 грн. , що визнається відповідачем. Доказів про сплату відповідачем 15000,00 грн. суду не подано.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 15000,00 грн. суми основного боргу визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 55,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 397,45 грн. згідно поданого розрахунку.

Судом зважається на положення п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) , у якому (яких) мала місце інфляція.

З поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив інфляційне нарахування за наступні періоди: з 12.11.2016р. по 30.11.2016р. із суми простроченого платежу 15000,00 грн. 171,00 грн. інфляційних нарахувань.

Проте, періоди нарахування сум інфляційних витрат визначені позивачем вибірково та становлять менше одного місяця, що є неправильним.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Суд, з врахуванням листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р., інформаційного листа Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права, п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., наявності боргу з 10.11.2012р. , дійшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 397,45 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши подані позивачем розрахунки 3% річних, суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано, в межах можливих нарахувань заявлено до стягнення 55,47 грн. 3% річних . Тому позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача 517,81 грн. пені, що нарахована з 12.11.2016р. по 26.12.2016р., судом враховується, що відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Аналізуючи умови договору, судом зважається на те, що сторонами письмової угоди про вид неустойки , її розмір досягнуто не було, а тому у стягненні з відповідача пені в сумі 517,81 грн. необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.1, 2, 22, 33, 43, 44, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" с.Лотівка Шепетівський район про стягнення 15970,73грн. , з яких 15000,00 грн. основного боргу, 55,47 грн. 3% річних, 397,45 грн. інфляційних втрат, 517,81 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" с.Лотівка Шепетівський район вул.Кошового, буд.1-Б (код 32678215) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ФО БІЗНЕС", м. Київ, вул. М.Грінченка,4 (код 39729061) 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) основного боргу, 397,45 грн. (триста дев'яносто сім гривень 45 коп.) інфляційних втрат, 55,47 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 47 коп.) 3% річних, 1333,32 грн. (одну тисячу триста тридцять три гривни 32 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення 517,81 грн. пені відмовити.

СуддяІ.В. Грамчук

Віддруковано: 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (03038, м.Київ, вул.М.Грінченка,4), 3 - відповідачу (30453, Хмельн.обл., Шепетівс. район, с.Лотівка, вул.Кошового, буд.1-Б)