№ 65036721, 27.02.2017, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2017 року № 826/9328/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (надалі - ПАТ "УПБ") Пантіної Любові Олександрівни (надалі - відповідач, уповноважена особа Фонду Пантіна Л.О.), в якому просить:

- визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу "Стандарт" №350588 від 28 травня 2015 року, укладеного між ПАТ "УПБ" та ОСОБА_1, та операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок НОМЕР_2;

- зобов'язати відповідача надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 42254,00 грн. за рахунок Фонду ОСОБА_1 за договором банківського вкладу "Стандарт" №350588 від 28 травня 2015 року, укладеним з ПАТ "УПБ".

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на відсутність правових підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу "Стандарт" №350588 від 28 травня 2015 року, а тому не включення його до відповідного переліку вкладників ПАТ "УПБ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є таким, що порушує законні права та інтереси позивача як вкладника.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

При цьому, представник відповідача у судове засідання 05 жовтня 2016 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

28 травня 2015 року між ПАТ "УПБ", як банком, та ОСОБА_1, як вкладником, укладено договір банківського вкладу "Стандарт" №350588 (надалі - договір №350588), за умовами якого вкладник передав, а банк прийняв грошові кошти (вклад) у сумі 42254,00 грн., строком на 1 місяць, день повернення вкладу - 30 червня 2015 року, процентна ставка - 21%.

Факт внесення позивачем коштів у сумі 42254,00 грн. на рахунок за договором №350588 підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції №350588 від 28 травня 2015 року.

При цьому, постановою Правління Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" від 30.04.2015 р. №293/БТ ПАТ "УПБ" віднесено до категорії проблемних та встановлено наступні обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" від 28.05.2015 р. №348, виконавчою дирекцією Фонду 28 травня 2015 року прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" №107, згідно з яким з 29.05.2015 р. розпочато процедуру виведення ПАТ "УПБ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на три місяці з 29.05.2015 р. по 28.08.2015 р. включно.

Між тим, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" від 28.08.2015 р. №562, виконавчою дирекцією Фонду 28 серпня 2015 року прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" №158, згідно з яким з 31.08.2015 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УПБ" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" призначено Пантіну Любов Олександрівну та делеговано їй всі повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ", визначені ст.ст. 37, 38, частинами першою та другою ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (надалі - Закон №4452-VI) на один рік по 30.08.2016 р. включно.

З метою отримання коштів за вкладом (за договором №350588) в ПАТ "УПБ" за рахунок Фонду, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою від 06 травня 2016 року, за результатами розгляду якої уповноважена особа Фонду Пантіна Л.О. листом від 18 травня 2016 року №01-10/1003 повідомила, що 27 серпня 2015 року позивачу надсилалось повідомлення про нікчемність вказаного правочину (операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок за договором №350588), вказане повідомлення містило відомості , що вказаний правочин є нікчемним відповідно до ст. 38 Закону №4452-VI та ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Позивач вважає вказані вище дії та рішення відповідача щодо визнання нікчемним договору №350588 та операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок НОМЕР_2 протиправними та такими, що порушують його охоронювані законом права та інтереси, з огляду на що останній звернувся до суду за їх захистом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Відповідач стверджував, що з метою штучного виведення своїх грошових коштів, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 28.05.2015 р. здійснено операцію, яка полягала у штучному отриманні коштів з каси ПАТ "УПБ" та одночасним внесенням у цю ж касу цієї ж суми однак на вкладний рахунок ОСОБА_1 вже як фізичної особи (оскільки фізичним особам гарантовано відшкодування коштів за рахунок Фонду), при цьому у період коли діяла постанова Національного банку України від 30.04.2015 року №293/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльності банку", відповідно до якої в діяльності ПАТ "УПБ" діяло обмеження не допускати проведення будь-яких операцій.

Зазначені обставини на думку відповідача свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів.

Наказом від 29.05.2015 р. № 26/ТА щодо заходів пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями засновано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) згідно Протоколу №1 від 26.06.2015 р., в тому числі і відносно договору №350588.

Як вказувалось в договорі №350588 пунктом 2.1 встановлено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється шляхом готівкового та безготівкового перерахування зі свого поточного або іншого вкладного рахунку відкритого в Банку чи іншому уповноваженому банку України, також можуть зараховуватися кошти з поточного рахунку іншої фізичної.

Доводи відповідача, щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою особою, не ґрунтуються на нормах законодавства.

Разом з тим, як з'ясовано судом, кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивача за договором №350588 внесено ним самостійно у касі ПАТ "УПБ", що підтверджується копією квитанції від 28 травня 2015 року №350588.

Суд зазначає, що відповідно до розділу "класи, рахунки та їх призначення" Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №280:

- рахунок "1002": облік готівки в національній та іноземній валюті в операційній касі відділень банку. За дебетом рахунку проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси відділень банку для зарахування на рахунки відділень та рахунки клієнтів;

- рахунок "2630": облік короткострокових вкладів (депозитів) фізичних осіб. За кредитом рахунку проводяться суми коштів, що отримані від фізичних осіб на короткострокові вклади (депозити).

Тобто, рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_2 є рахунками відділення банку. Кошти, прийняті від позивача: зараховано на рахунок, що вноситься до операційної каси для зарахування на рахунки відділення банку та рахунки клієнтів (НОМЕР_5); переведені на рахунок, на який перераховуються суми коштів, що отримані від фізичних осіб на короткострокові вклади (депозити) (НОМЕР_3) для подальшого зарахування на рахунок позивача НОМЕР_2, відкритий відповідно до договору №350588.

При цьому, посилання відповідача на порушення при укладенні договору №350588 вимог постанови Правління Національного банку України від 30.04.2015 р. №293/БТ, в частині заборони проведення операцій, за результатами яких збільшується гарантована суму відшкодування за вкладами фізичних осіб, є безпідставними, тому що відповідних доказів уповноваженою особою Фонду не надано, та не наведено яким чином №350588 збільшив гарантовані сум відшкодування за вкладами за рахунок Фонду.

Частиною 6 статті 67 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону.

Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Статтею 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення).

Згідно з п.п. 5.2., 5.3. Положення, Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.

Отже, згадуваним законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Крім того, як зазначено вище, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач не міг знати про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних, а тому зазначені обґрунтування суд вважає безпідставними.

Також, відповідачем не надано доказів наявності інших підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, внаслідок яких правочин позивача з ПАТ "УПБ" є нікчемним.

У свою чергу відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №4452-VI, Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за

Однак, будь-яких підстав відповідно до статті частини четвертої статті 26 Закону №4452-VI для відмови у відшкодування позивачу коштів судом не встановлено.

Таким чином, уповноваженою особою Фонду Пантіною Л.О. не доведено наявність правових підстав для визнання нікчемними договору №350588 та операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок НОМЕР_2, а також не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "УПБ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відповідно до п. 12 р. II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 р. №14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням 20 жовтня 2014 р. за №1293/26070, які набрали чинності 11.11.2014 р.) (надалі - Положення №14), передбачено, що протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики.

Пунктом 6 р. III Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "УПБ" за договором №350588 за рахунок Фонду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (надалі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.

Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого, як уже зазначено вище, регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повінстю.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу "Стандарт" №350588 від 28 травня 2015 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та ОСОБА_1, та операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок НОМЕР_2.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк", а саме, за договором банківського вкладу "Стандарт" №350588 від 28 травня 2015 року у розмірі 42254,00 грн., за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1102,40 (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код 21708016).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов