Court ruling № 65021682, 22.02.2017, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 369/9098/16-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1535/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 22.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Спеней І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування рішення сільської ради, визнання договору недійсним та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування рішення сільської ради, визнання договору недійсним та витребування земельної ділянки.

У січні 2017 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову. Свої вимоги мотивувала тим, позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 вчиняє активні дії з метою відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3222484501:01:001:5073, а саме розміщує оголошення про продаж вказаної земельної ділянки у мережі Інтернет. Також позивачу відомо, що ОСОБА_2 засобами телефонного та електронного зв'язку пропонує для продажу вказану земельну ділянку безпосередньо третім особам.

Відчудження спірної земельної ділянки на користь інших осіб, в подальшому унеможливить поновлення прав позивача ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку.

Ухвалою Києво Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року заяву задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. Лісники по вул. Ватутіна, яка належить на праві власності ОСОБА_2.

Не погоджуючись з вказаним рішення ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, просив ухвалу скасувати та постановити нову про відмову в задоволені заяви.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана ухвала постановлена в порушення вимог ст. 151, 210 ЦПК України, позивачем не доведено наявність її права власності на земельну ділянку , суд першої інстанції не встановив чи між сторонами по справі виник спір та існує загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, в зв'язку із чим необхідно забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду із вимогами, що мають матеріальний характер, предметом яких є визнання права власності на земельну ділянку, тому незабезпечення їх збереження може в подальшому призвести до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність накладення арешту на вказане майно, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку, що вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Зазначені апелянтом доводи, що ОСОБА_3 не доведено наявніість її права власності на спірну земельну ділянку, не заслуговують на увагу та вирішуються під час розгляду справи по суті та ухвалення рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, ухвалена без порушення норм матеріального та процесуального права і повинна залишатися без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: