Court ruling № 65013385, 20.02.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

20 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт», ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, про визнання іпотечного договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 26 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року, позові вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково, визнав недійсними п.п. 1.2.1, 1.2.4, 1.4.1 іпотечного договору від 10 грудня 2008 року, в решті позову відмовив, вирішив питання про розподіл судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 26 жовтня 2016 року касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Контракт» Шкурка В.М. задовольнив, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

У січні 2017 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 177 СК України та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах вказаних норм матеріального права.

Для прикладу заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня, 1 червня, 9 листопада, 15 і 26 грудня 2016 року, а також постанови Верховного Суду України від 1 липня і 9 вересня 2015 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року, яку просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

У зв'язку з цим, підстави для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбачені пунктами 1 і 4 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутні.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт», ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, про визнання іпотечного договору недійсним за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко