Court ruling № 65008548, 22.02.2017, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 р.Справа № 820/3489/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. по справі № 820/3489/16

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - ОСОБА_2 -

про визнання незаконними дій та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому просив суд:

- визнати незаконними дії Міністерства аграрної політики та продовольства України з приводу винесення наказу № 90-п від 16 червня 2016 року "Про припинення повноважень ОСОБА_3 та покладання обов'язків директора на ОСОБА_2.";

- скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 90-п від 16 червня 2016 року "Про припинення повноважень ОСОБА_3 та покладання обов'язків директора на ОСОБА_2.".

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що незаконність наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 90-п від 16 червня 2016 року полягає в тому, що в порушення п.п. 17 п.10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 р. № 500/2011, вказаний наказ підписаний не уповноваженою посадовою особою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. закрито провадження в адміністративній справі.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники процесу про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 22.02.2017р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання незаконними дій Міністерства аграрної політики та продовольства України з приводу винесення наказу № 90-п від 16 червня 2016 року "Про припинення повноважень ОСОБА_3 та покладання обов'язків директора на ОСОБА_2." та скасування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 90-п від 16 червня 2016 року "Про припинення повноважень ОСОБА_3 та покладання обов'язків директора на ОСОБА_2." не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За визначенням пункту сьомого частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно й прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як свідчать матеріали справи, позивачем оскаржуються дії Міністерства аграрної політики та продовольства України з приводу винесення наказу № 90-п від 16 червня 2016 року "Про припинення повноважень ОСОБА_3 та покладання обов'язків директора на ОСОБА_2.".

Критеріями розмежування справи адміністративного судочинства від справи цивільного судочинства є одночасно: суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Однак спір у справі, що розглядається, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а заявлений позивачем на захист порушених трудових прав, а тому розгляд цієї справ згідно з положеннями ст. 15 ЦПК України відбувається за правилами цивільного судочинства.

З урахуванням характеру спору і суб'єктного складу сторін у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини можуть бути вирішені за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. по справі № 820/3489/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Бартош Н.С. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.