№ 64856445, 14.02.2017, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року (10:29) м.Київ 810/642/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача Савенка О.Ю. та представника відповідача Кулика Д.А., розглянув у відкритому судовому засіданні подання Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Натураліст" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Суть спору: 09.02.2017 о 12 год. 15 хв. до Київського окружного адміністративного суду надійшло подання Головного управління ДФС у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Натураліст", в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заявлених у поданні вимог Головне управління ДФС у Київській області зазначило про те, що на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 02.02.2017 №147 посадовими особами Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було здійснено виїзд для проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Натураліст".

Проте, як зауважив позивач, ревізорів-інспекторів контролюючого органу до проведення фактичної перевірки допущено не було, внаслідок чого заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Форосенко О.М. було прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків від 09.02.2017, за підтвердженням обґрунтованості якого заявник звернувся до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що посадовими особами Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було незаконно здійснено виїзд для проведення фактичної перевірки ТОВ "Ресторан "Натураліст", оскільки контролюючий орган такими діями намагався повторно провести фактичну перевірку юридичної особи і перевірити ті обставини, які вже встановлені під час попередньої фактичної перевірки.

Крім того, відповідач зазначив про те, що відповідачем не було дотримано порядку проведення фактичної перевірки, зокрема, не вручено уповноваженій особі ТОВ "Ресторан "Натураліст" наказ та направлення на перевірку, а також акт про відмову від підпису у направленні на перевірку, як це передбачено ст.81 Податкового кодексу України.

Також відповідач зазначив, що акт про не допуск працівників Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до здійснення фактичної перевірки від 08.02.2017 було вручено кондитеру ТОВ "Ресторан "Натураліст", який не є особою, яка уповноважена на отримання такого акта. Вказане, на думку відповідача, також свідчить про порушення порядку проведення перевірки та про безпідставність вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна юридичної особи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у поданні, та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача подання не визнав з підстав, відображених у письмових запереченнях, та просив суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Натураліст" зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2017 заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Форосенко О.М. був виданий наказ "Про проведення фактичної перевірки" №147, яким встановлено провести з 02 лютого 2017 року, терміном 10 діб, фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Натураліст" з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

На виконання вказаного наказу Головним Управлінням ДФС у Київській області були виписані направлення на перевірку від 02.02.2017 №199 та №200 на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Судом встановлено, що зазначеними посадовими особами Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу "Про проведення фактичної перевірки" №147 від 02.02.2017 та направлень на перевірку від 02.02.2017 №199 та №200 було здійснено виїзд за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Натураліст" - Київська область, Обухівський район, село Красне Перше, вул. Шевченка, 2.

Проте, посадовим особам контролюючого органу було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що ревізорами-інспекторами складено акт від 08.02.2017 №1 про не допуск працівників Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до здійснення фактичної перевірки.

Вказаний акт був підписаний працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Натураліст" ОСОБА_6 (кондитер) із зауваженнями, якими була обґрунтована відмова у допуску співробітників контролюючого органу до перевірки, а також відмова в отриманні наказу на здійснення фактичної перевірки та направлень на здійснення перевірки.

Внаслідок не допуску посадових осіб Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до проведення фактичної перевірки заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Форосенко О.М. було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 09.02.2017, яким передбачено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків - ТОВ "Ресторан "Натураліст", що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Красне Перше, вул. Шевченка, буд.2.

На підставі зазначеного рішення, Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Натураліст", з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктом 94.3 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Отже, передумовою застосування адміністративного арешту майна за пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України є відмова платника податків від проведення перевірки або відмова у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки виключно у разі, коли така перевірка призначається та проводиться за наявності законних підстав для цього.

При цьому, передбачене пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Така правова позиція викладена, зокрема, в абз.4 п.10 Листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 №149/11/13-11.

Як вже було зазначено, підставою для застосування повного арешту майна відповідача, стала відмова платника податків від допуску до перевірки посадових осіб контролюючого органу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог позивача, зазначив про те, що посадовими особами Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було дотримано порядку проведення перевірки, зокрема, не вручено уповноваженій особі ТОВ "Ресторан "Натураліст" наказ та направлення на перевірку, а також акт про відмову від підпису у направленні на перевірку.

Крім того, відповідач зауважив про те, що акт про не допуск до проведення перевірки був вручений працівнику ТОВ "Ресторан "Натураліст", а не його посадовій особі, чим, на думку відповідача, контролюючим органом було порушено вимоги Податкового кодексу України

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Порядок проведення фактичних перевірок визначений ст.80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 80.5 ст.80 Податкового кодексу України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.80.6 ст.80 Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Згідно з п.80.7 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 80.10 ст.80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Пунктом 81.3 ст.81 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Отже, Податковим кодексом України чітко унормовано, що до початку проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу, які проводять перевірку, зобов'язані вручити під розписку наказ на проведення перевірки, направлення на перевірку, а також пред'явити службові посвідчення саме платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції.

Непред'явлення таких документів цим особам є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Відповідно, лише у разі присутності під час проведення перевірки платника податків (його посадових (службових) осіб або його уповноваженого представника, або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) контролюючим органом можуть бути складені: акт про відмову від підпису у направленні на перевірку; акт відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки; акт про відмову від підпису акта про недопущення до перевірки.

Водночас, судом встановлено, що під час проведення перевірки та складання відповідних актів посадові (службові) особи, уповноважені представники платника податків або особа, яка фактично проводить розрахункові операції, були відсутні.

Так, у судовому засіданні 14.02.2017 був допитаний в якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_4, який проводив фактичну перевірку. Вказана особа була попереджена під розписку про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень.

ОСОБА_4 повідомив про те, що 08.02.2017 він разом з начальником відділу контроль-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_5 виїхав для проведення фактичної перевірки ТОВ "Ресторан "Натураліст" за адресою місцезнаходження об'єкта перевірки.

Свідок зазначив, що на місці здійснення господарської діяльності відповідача знаходився бармен, прізвище, ім'я та по батькові якого невідомі, та який, після пред'явлення йому посвідчень, наказу та направлень, заявив, що він не уповноважений бути присутнім під час проведення перевірки, а керівник підприємства відсутній. При цьому, барменом була здійснення реалізація чашки кави «Американо» вартістю 30,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією розрахункового документу (а.с.12).

Свідок пояснив, що в подальшому начальник відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_5 зателефонував керівнику ТОВ "Ресторан "Натураліст" ОСОБА_8, але той повідомив про те, що він не допускає посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

ОСОБА_4 зазначив, що після цього були викликані представники органів Національної поліції України, які для складання акта про недопущення до проведення перевірки викликали з кухні ресторану "Натураліст" ОСОБА_6, яка представилась кондитером ресторану.

ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_6 було запропоновано прийняти копії наказу "Про проведення фактичної перевірки" від 02.02.2017 №147 та направлень на перевірку від 02.02.2017 №199 та №200, проте вона відмовилась від прийняття цих документів та допускати посадових осіб податкового органу до проведення фактичної перевірки у зв'язку з відсутністю у неї відповідних повноважень.

Внаслідок цього, як зауважив свідок, і було складено акт про недопущення до перевірки від 08.02.2017 №1, який надалі був підписаний ОСОБА_6

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що ревізорами-інспекторами контролюючого органу копії наказу про проведення перевірки та направлень на перевірку, а також акт про не допуск до перевірки були пред'явлені ОСОБА_6.

Проте, судом встановлено, що ОСОБА_6 не є ані посадовою (службовою) особою ТОВ "Ресторан "Натураліст", ані уповноваженим представником відповідача, ані особою, яка фактично проводить розрахункові операції, що свідчить про те, що вказана особа не уповноважена вчиняти будь-які дії від імені ТОВ "Ресторан "Натураліст", у тому числі приймати наказ та направлення на перевірку, а також підписувати акт про недопущення до перевірки.

Суд зазначає, що чинне податкове законодавство України не надає визначення дефініції «посадова (службова) особа платника податків», проте Верховний Суд України в постанові від 26 квітня 2002 року N 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» зауважив, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.

При цьому, ВСУ повідомив, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Листі Мін'юсту України від 18.10.2013 №610-0-2-13/7.2 «Щодо тлумачення понять «службова особа» і «посадова особа», що використовуються в чинному законодавстві України».

Відповідно до частин 1-2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не були надані суду жодні докази на підтвердження того, що кондитер ОСОБА_6 була посадовою (службовою) особою ТОВ "Ресторан "Натураліст", зокрема, виконувала організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки, враховуючи те, що відповідач стверджує, що зазначена особа виконує виключно виробничі функції.

Не були суду надані докази і того, що ОСОБА_6 була уповноваженим представником відповідача чи особою, яка фактично проводить розрахункові операції, враховуючи надані ревізором в якості свідка пояснення про те, що розрахункові операції (продаж чашки кави) у приміщенні ресторану здійснював саме бармен, який, на переконання суду, і мав бути залучений до проведення перевірки.

Таким чином, судом встановлено, що контролюючим органом не було дотримано вимог ст.81 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про порушення ним порядку проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, неправомірне складання акта про недопущення до перевірки та акта про відмову в отриманні копій направлень та наказу на проведення перевірки, та, як наслідок, необґрунтованість прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У вказаній конституційній нормі втілений принцип законності, додержання якого направлено на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та який передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Таким чином, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій заявника щодо застосування адміністративного арешту майна відповідача, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості адміністративного арешту майна платника податку, застосованого рішенням від 09.02.2017, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення подання Головного управління ДФС у Київській області відсутні.

В судовому засіданні 14.02.2017 були проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 17.02.2017.

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні подання у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.