Court ruling № 64782012, 14.02.2017, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 367/7331/15-ц Головуючий у І інстанції Карабаза Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/1360/17 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 18 14.02.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Сліпченка О.І., Гуля В.В.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування на частину квартири,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 14 березня 2014 року згідно свідоцтва про право на спадщину за законом вона успадкувала 1/4 частину житлової квартири АДРЕСА_1. Іншим співвласником цієї квартири є її онук ОСОБА_4, який успадкував також 1/4 частину квартири, а на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11.08.2014 року йому належала 1/2 цієї ж квартири, тому в нього виникло право власності на ? частини цієї квартири. У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер після хвороби (наркоман, ВІЛ) і коли прийшов час вступати в спадщину, оскільки вона позивачка право на спадкування після смерті онука, то дізналась, що її онук подарував 20.06.2014 року 1/4 частину квартири ОСОБА_5, а іншу 1/4 частину належної йому частки квартири, 14.10.2014 року подарував відповідачці ОСОБА_6

Далі позивачка посилаючись на те, що її покійний онук не усвідомлював в момент вчинення договору дарування від 14.10.2014 року, значення своїх дій та не міг керувати ними, адже він тривалий час зловживав спиртними напоями та стояв на обліку в лікаря нарколога. Крім того, її онук, особливо перед смертю часто говорив, що не пам'ятає, що робив вчора, де був, з ким зустрічався, тому просила визнати недійсним договір дарування з моменту його укладення 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 14 жовтня 2014 року між ОСОБА_6 та покійним ОСОБА_4 та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, посилаючись що права позивачки не порушені, оскільки ОСОБА_2 не прийняла спадщину. Крім того, експерт не встановив повної та беззаперечної недієздатності ОСОБА_4 Свідки з боку позивача стверджували, що ОСОБА_4 був хворий, інші що здоровий, всі вони є зацікавленими особами, окрім лікарів, які повідомили про збереження поведінки та психічного стану ОСОБА_4, він не вживав жодних ліків, які б впливали на психічний стан.

Рішенням Ірпінського міського суду від 09 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу посилаючись на те, що суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав їм правової оцінки, оскільки на момент укладання спірного договору ОСОБА_4 не міг повною мірою усвідомлювати наслідки своїх дій та керуватися ними, тому просила скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовував виходив з того, що цивільні права та інтереси позивачки не порушені, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_4 позивачка не прийняла. Крім того згідно висновку судово-психіатричного експерта №142-ц від 16.11.2016 року, не встановлено повної та беззаперечної недієздатності ОСОБА_4

Такі висновки суду є правильними та відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове зворушення тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2014 року спадкоємцями майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її мати ОСОБА_2 на 1/2 частку та син ОСОБА_4 на 1/2 частку, спадщина на яку в указаній частці видано це свідоцтво складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2014 року ОСОБА_2 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно договору дарування частини квартири від 20.06.2014 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно договору дарування від 14.10.2014 року з однієї сторони ОСОБА_4, ОСОБА_5 - дарувальники та з другої сторони ОСОБА_6 - обдаровувана уклали договір за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подарували у власність ОСОБА_6 3/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно актового запису про смерть №458 від 25 листопада 2014 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, причина смерті хвороба, зумовлена вірусом імунодефіциту людини.

Після смерті ОСОБА_4 позивачка у встановлений законом строк до нотаріальної контори не зверталась та разом з померлим не проживала.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №142-ц від 16.11.2016 року ОСОБА_4 за життя, в тому і 14.10.2014 року, страждав на хронічний психічний розлад (полі наркоманію - залежність від опіатів та алкоголю, канабісу. Крім того, в зазначений час ОСОБА_4 страждав на важке соматичне захворювання - деструктивну пневмонію (тобто таку, коли розпадається тканина легень) та емпієму ( скопичення гною в плевральній порожнині). Це захворювання супроводжується вираженною інтоксикацією і, в її наслідок, глибокою астенією. Глибока астенія суттєво впливає на психічну діяльність погіршуючи її. Таким чином ОСОБА_4 14.10.2014 року внаслідок свого психічного стану не міг в повній мірі усвідомлювати характер та значення своїх дій. Психічні розлади, що малися у ОСОБА_4 14.10.2014 року, суттєво впливали на його здатність усвідомлювати свої дії, а особливо керувати ними.

Таким чином, суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення експерта, погоджується з висновком районного суду про те, що висновок експертизи не містить в собі чітких і однозначних висновків, що в момент укладення договору дарування ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

При цьому, суд також вірно встановив, що позивачка не довела свого позову щодо порушення її прав, що є її обов'язком, відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :