Court ruling № 64762905, 14.02.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року К/800/16943/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Голубєвої Г.К.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 у справі № 2а-13417/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» до Державної податкової інспекції у м.Червонограді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді від 05.10.2011 за № 0000792301 та № 0000802301.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0000792301 від 05.10.2011 та № 0000802301 від 05.10.2011.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м.Червонограді) подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 12.10.2016 № 978 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 справа № 2а-13417/11/1370 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Червонограді проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТОВ «Галицькі інвестиції» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 22.09.2011 № 1035/2301/25550718.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Червонограді складено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 № 0000792301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9984,64 грн. за основним платежем та в сумі 2496,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 № 0000802301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7987,72 грн. за основним платежем та в сумі 1996,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з актом перевірки, позивач порушив вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року та податкового кредиту за листопад 2010 року витрат в сумі 39938,58 грн. та податку на додану вартість в сумі 7987,72 грн., відповідно, за операціями з придбання товару (труби каналізаційні ПВХ SN 8 діам. 250/7, 3/6) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицькі інвестиції».

Податковий орган вважає, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицькі інвестиції» не є реальними, оскільки в акті позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицькі інвестиції» від 28.02.2011 № 155/23-118/37277910 викладено висновки про нікчемність усіх правочинів, вчинених цим підприємством.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас, відповідачем не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицькі інвестиції» 38 труб каналізаційних ПВХ SN в загальній сумі 47926,30 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 7987,72 грн. Труби отримані на підставі видаткової накладної від 08.11.2010 № 8/11-01. Платником податку на додану вартість - Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицькі інвестиції» виписано податкову накладу від 08.11.2010 № 270, на підставі якої позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 7987,72 грн. Згідно з актом перевірки від 28.02.2011 № 155/23-118/37279710 Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицькі інвестиції» сформувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7987,72 грн. Оплата товару підтверджується платіжним дорученням від 04.11.2010 № 547.

У результаті оцінки зазначених доказів, з врахуванням встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем твердження про непідтвердження факту реальної поставки товару позивачу та про наявність у сторін протиправної мети під час вчинення правочинів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом є безпідставними та необгрунтованими, оскільки податковим органом самі господарські операції позивача з контрагентом належним чином не досліджувались.

Платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення господарських операцій та після вчинення таких операцій контроль за дотриманням платником податку, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за зафіксовані контролюючим органом порушення постачальника та його контрагентів.

Допущені постачальником і його контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, відповідно.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Щодо доводів суду першої інстанції про відсутність письмового договору поставки товару, то колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Висновок суду першої інстанції про нереальність операцій з постачання товару, який ґрунтується на тому, що у видатковій накладній відсутня печатка і підпис отримувача, а також вказана назва контрагента, в якій допущена помилка щодо однієї літери, є безпідставним, зважаючи на таке.

В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування валових витрат та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку податкового кредиту має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Якщо товар дійсно придбаний платником податку, оприбуткований, то дефекти в первинних документах, у разі наявності інших первинних документів та у разі якщо зазначена в них інформація надає можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції, не можуть розглядатися як самостійна підстава для позбавлення платника податку права на валові витрати та податковий кредит.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 - без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

Г.К. Голубєва