Court ruling № 64752391, 15.02.2017, Chudniv District Court of Zhytomyr Oblast

провадження № 2-з/294/4/17

Справа № 294/539/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року суддя Чуднівського районного суду Житомирської області МандроО.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Чуднівського районного суду Житомирської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.06.2011 року у загальному розмірі 31 032,43 грн. та судові витрати.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано письмову заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладання арешту на майно, а саме квартиру загальною площею 71,90 кв.м, житловою площею 48,50 кв.м, яка розташована за адресою: Житомирська область, м. Чуднів, вул. м. Чудні, буд. 74.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказав на те, що неприйняття заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом накладання арешту на майно.

Види забезпечення позову, згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 2 ст. 58 ЦПК України).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 21.10.2016 року ОСОБА_2 належить будинок за адресою: Житомирська область, Чуднівський район, місто Чуднів, вулиця Леніна, будинок 74.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні.

Вивчивши матеріали заяви, суддя вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивач просить накласти арешт на квартиру загальною площею 71,90 кв.м, житловою площею 48,50 кв.м, яка розташована за адресою: Житомирська область, м. Чуднів, вул. м. Чудні, буд. 74, та не надає суду документів, які б підтверджували право власності відповідача на вказане майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151,152,153,208-210 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В. Мандро