Court ruling № 64690873, 06.02.2017, Volyn Regional Court of Appeal

Справа № 161/11568/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/217/17 Категорія: 2 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Луцької міської ради про визнання права власності на частку у майні, що належить особам на праві спільної сумісної власності, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. Вказував на ті обставини, що у 2004 році, за домовленістю із сином ОСОБА_6, ними з прилюдних торгів було придбано незавершений будівництвом обєкт для надання послуг з обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, право власності на який було оформлено на ОСОБА_6 З 2004 року по 2006 рік за їх спільні з сином кошти даний обєкт було частково реконструйовано.

02 січня 2006 року ОСОБА_6 трагічно загинув. Все належне спадкове майно померлого після його смерті успадкували відповідачі дружина ОСОБА_3 та його діти ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Також позивач зазначав, що після смерті сина і надалі по 2013 рік продовжував реконструкцію придбаного нерухомого майна автостоянки та сплачував комунальні послуги по її обслуговуванню.

Вважаючи себе таким, що набув право власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна, однак враховуючи, що обєкт недобудований, просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, що складають основні конструктивні елементи цього нерухомого майна, яке знаходиться по вул. Боженка, 34а, в м. Луцьку Волинської області та відшкодувати йому судові витрати.

20 грудня 2016 року ухвалою Луцького міськрайонного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, скасовано арешт на незавершений будівництвом гараж-бокс на чотири секції /Б-2/; незавершений будівництвом адміністративно-побутовий корпус /А-2/; незавершений будівництвом гараж-майстерня /А-1/ та допоміжні споруди: будинок охорони, вбиральню, огорожу та асфальтове покриття, розташовані в м. Луцьку по вул. Боженка, 34а.

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить її скасувати як незаконну і таку, що суперечить вимогам цивільного процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення зави без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надходила заява про розгляд справи за його відсутності.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник повторно не з'явились в судове засідання 20 грудня 2016 року, хоча про день, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

З таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 21 листопада 2016 року було відновлено зупинене у звязку із призначенням судової будівельно-технічної експертизи провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду 01 грудня 2016 року, про що позивач ОСОБА_1 повідомлявся належним чином.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_2, 01 грудня 2016 року в судовому засіданні, було оголошено перерву в розгляді справи до 06 грудня 2016 року

Однак ні позивач, ні його представник в судове засідання 06.12.2016 року не зявились, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи на 20.12.2016 року, про що на адресу позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 були надіслані судові повістки з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повідомлення, яке надсилалось представнику позивача ОСОБА_2, повернулось на адресу суду без вручення адресату з відміткою пошти «не запит» (а. с. 226-227).

З письмової відповіді, отриманої представником позивача від Волинської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» за № 07п/07-23 від 23.01.2017 р. і наданої суду, вбачається, що підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення, яке надсилалось позивачу ОСОБА_1, було зроблено самою листоношею ВПЗ Луцьк 17 ОСОБА_7, а не позивачем чи його довіреною особою (а. с. 228, 269).

Отже наведені обставини свідчать про те, що про дату, час і місце судового засідання, призначеного судом першої інстанції на 20 грудня 2016 року, ні позивач ОСОБА_1, ні його представник не були повідомлені належним чином, а тому у суду не було підстав залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права, а тому в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року в даній справі скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Луцької міської ради про визнання права власності на частку у майні, що належить особам на праві спільної сумісної власності направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді