Court ruling № 64687866, 09.02.2017, Odesa Regional Court of Appeal

Номер провадження: 22-ц/785/1904/17

Головуючий у першій інстанції Дорош В.В.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Кравця Ю.І., Заїкіна А.П.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" на ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року ,-

встановила:

У вересні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та одночасно подав заяву про забезпечення позову(а.с.70-72,85-86).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року заяву задоволено.

Заборонено ТОВ «Агросервіс» проводити будь які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці площею 3,1895 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, яка знаходиться на території Байтальської сільської ради Ананьївського району Одеської області та на праві приватної власності належить ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ТОВ "Агросервіс" посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, виходив з обґрунтованості заяви про забезпечення позову.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Згідно ч.1, 6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи вбачається ,що у вересні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки .

Тобто між сторонами виник спір щодо оренди земельної ділянки ,яка на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається ,що зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ «Агросервіс» з 2006 року та у жовтні 2016 року товариство здійснило планову обробку зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до п.4 , п.5.2 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року роз'яснено, що вирішуючи питання про забезпечення позову ,суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача ,а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів . Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову ,які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Заборонивши ТОВ «Агросервіс» проводити будь які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці площею 3,1895 га, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зазначена земельна ділянка у жовтні 2016 року була оброблена та було посіяно озима.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про забезпечення позову не врахував ,що ТОВ «Агросервіс» має зобов'язання за договорами оренди землі з іншими орендодавцями та зобов'язання перед державними органами щодо сплати орендної плати, податку та інших обов'язкових платежів ,які формуються з сукупного доходу оренди всіх земельних ділянок .

Обмеження можливості господарюючого товариства користуватися земельною ділянкою може призвести до незворотних наслідків та порушення прав третіх осіб .

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив заяву ОСОБА_2 застосувавши такий спосіб забезпечення позову ,як заборона ТОВ «Агросервіс» проводити будь які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці площею 3,1895 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися до суду з відповідною заявою про забезпечення позову шляхом обрання іншого способу забезпечення позову ,який не буде порушувати інтереси інших осіб та не вплине на господарську діяльність відповідача.

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, апеляційна скарга ТОВ «Агросервіс» підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись п.4 ч.1 ст.311, ст.ст.315,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" задовольнити.

Ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

Ю.І. Кравець

А.П. Заїкін