Справа №473/2503/15-ц 09.02.2017
Справа №473/2503/15-ц
Провадження №22-ц/784/199/17
У Х В А Л А
09 лютого 2017 року місто Миколаїв
Суддя Апеляційного суду Миколаївської області Серебрякова Т.В. розглянувши апеляційну скаргу начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року, постановлену за поданням старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визначення частки майна боржника,
У С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року, відмовлено у задоволені подання старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визначення частки майна боржника.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, 09 грудня 2016 року начальник Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Апеляційного суду Миколаївської області від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишено без руху з наданням строку для сплати судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн., як того вимагає Закон України «Про судовий збір».
Вищевказану ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху направлено на адресу особи, яка подала апеляційну скаргу та отримано нею 17 січня 2017 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.196), але дотепер недолік апеляційної скарги так і не усунуто.
За правилами ч.2 ст.121 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення заяви без руху, або не сплати судового збору у встановлений строк, заява вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.
Оскільки у встановлений суддею строк недолік щодо сплати судового збору особою, яка подала апеляційну скаргу, усунуто не було й письмових заяв про продовження вказаного строку не надійшло, то апеляційну скаргу начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року слід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
При цьому повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 297, 121 ЦПК України, суддя
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2016 року - вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області Т.В. Серебрякова
The court decision No. 64598698, Mykolaiv Regional Court of Appeal was adopted on 09.02.2017. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key data conveniently.
This decision relates to case No. 473/2503/15-ц. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: