Decision № 645607, 17.04.2007, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 16/206-37/109

17.04.07

За позовом Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»

Про стягнення 26 853,88 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

Представники:

Від позивача Манжола Д.В.–представник за довіреністю № 853 від 19.09.2006 року

Від відповідача Ортинська М.Ю. –представник за довіреністю № 2 від 15.01.2007 року

Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/526 прийнято 17.04.2007 року після перерви, оголошеної в судових засіданнях 15.03.2007 року, 23.03.2007 року та 12.04.2007 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи :

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»26 853,88 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов’язань згідно договору оренди від 27.11.2002 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 16/206 від 27.09.2006 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2006 р. у справі № 16/206 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів” - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України № 16/206 від 25.01.2007 р. було частково задоволено касаційну скаргу Державного підприємства “Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів”, рішення Господарського суду міста Києва № 16/206 від 25.05.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду № 16/206 від 27.09.2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 10.02.2007 р. справу № 16/206 було передано на новий розгляд судді Кондратовій І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2007 р. присвоєно номер справи 16/206-37/109 та призначено до розгляду на 15.03.2007 р.

Позивачем 14.03.2007 до канцелярії суду в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подано доповнення до позовної заяви, в якому заявник просить суд стягнути з відповідача 55 908,89 грн. основного боргу, індекс інфляції в розмірі 6 356,86 грн., 3% річних в розмірі 1 705,99 грн., 639,72 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представником відповідача в судовому засіданні 15.03.2007 р. подано клопотання про відкладення розгляду справи № 16/206-37/109 для ознайомлення з доповненням до позовної заяви про стягнення боргу по орендній платі по даній справі.

Відповідач у письмових поясненнях № 57 від 15.03.2007 р. вважає постанову Вищого господарського суду України від 15.01.2007 по справі № 16/206 такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду України повністю законним та такими, що відповідають нормам діючого законодавства та обставинам справи. Тому просить Господарський суд м. Києва залишити в силі рішення по справі № 16/206 від 25.05.2006.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.03.2007 р. було оголошено перерву до 23.03.2007 р.

Представником відповідача в судовому засіданні 23.03.2007 р. подано клопотання про відкладення розгляду справи № 16/206-37/109 до вирішення аналогічного спору по справі № 16/207.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.03.2007 р. було оголошено перерву до 12.04.2007 р.

Позивач у письмових поясненнях від 27.03.2007 р. зазначає, що його позиція і позиція Вищого господарського суду України полягає у тому, що зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом, тому норми статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України не передбачають можливості припинення виконання судових рішень зарахуванням по виконавчих документах. Спосіб та порядок виконання рішень господарського суду встановлені, зокрема, розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження». Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік випадків, коли виконавче провадження підлягає закінченню. Крім того, звертає увагу суду на те, що постановою начальника ДВС по Світловодському району Світловодського МРУЮ була скасована постанова –інформація державного виконавця від 26.10.2005 року, якою повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»про зарахування заборгованості за рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2002 року у справі № 105/35-02 в якості погашення заборгованості позивача на загальну суму 45 505, 43 грн., як такої, що не відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що Вищий господарський суд України, при розгляді аналогічної справи № 16/207 дійшов висновку, що стаття 601 Цивільного кодексу України та стаття 203 Господарського кодексу України передбачають юридичну однорідність вимог, які є предметом зарахування, тобто вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Виходячи з цього Вищий господарський суд України дійшов висновку про можливість постановлення нового рішення про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати. Також, позивач звертає увагу на те, що відповідач в якості аргументів на користь правильності своєї позиції щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, одна з яких випливає з рішення суду, звертається до практики Вищого господарського суду України, а саме до справи № 2/488 за позовом ТОВ «Авіа постач»та ЗАТ «Авіакомпанія-АероАльянс». В умовах наявності двох конкуруючих рішень Вищого господарського суду України, а саме рішення по справі № 2/488 та рішення по справі № 16/207 як таке, що ідентичне за складом сторін та аналогічне за підставами виникнення спору, просить позовні вимоги задовольнити повністю з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.04.2007 р. було оголошено перерву до 17.04.2007 р.

Відповідач у письмових поясненнях від 17.04.2007 р. зазначає, що статтями 601 Цивільного кодексу України, 203 Господарського кодексу України передбачається можливості припинення виконання зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Таке зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України та статтею 203 Господарського кодексу України ТОВ «Пролог Лайт Імпекс»протягом 2005-2006 років подавало позивачу заяви про зарахування вимог позивача, що випливають з умов договору № 105/35-02 від 27..11.2002 р. в рахунок заборгованості позивача перед ТОВ «Пролог Лайт Імпекс», яка встановлена рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2005 року по справі № 5/261 і є значно більшою, ніж сума орендної плати, нарахованою позивачем. Таке зарахування проводилось у відповідності до чинного законодавства –за заявами ТОВ «Пролог Лайт Імпекс». Стаття 602 Цивільного кодексу України передбачає недопустимість зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про стягнення аліментів, щодо довічного утримання, у разі спливу позовної давності, в інших випадках, встановлених договором або законом. Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. по справі № 16/206 визначено, що «…слід врахувати, що зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою». Щодо «однорідності вимог»Верховний суд України у Постанові Судової палати у господарський справах ВСК дійшов висновку, що поняття «однорідність вимог»полягає у однорідності саме предмета вимоги (тобто, грошових коштів), а не у однорідності підстав виникнення саме таких вимог (стягнення грошових коштів на підставі рішення суду або у відповідності з умовами договору, або інше). Щодо способу виконання рішення суду, то відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», регулювання правових відносин в сфері виконавчого провадження не обмежується тільки цим Законом, а здійснюється «на підставі, способом і в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими правовими актами, виданими відповідно до цього Закону і іншими законами…». 01.11.2005 року Верховний суд України дійшов аналогічного висновку у справі № 15/154, відповідно до якого оскільки регулювання правових відносин в сфері виконавчого провадження не обмежується тільки цим Законом, а здійснюється «на підставі, способом і в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими правовими актами, виданими відповідно до цього Закону і іншими законами…», то виконання може здійснюватись будь-яким способом, що не суперечить вимогам чинного законодавства»; зарахування є самостійною підставою припинення зобов’язань, що відрізняється від належного виконання, тому немає підстав вважати зарахування різновидом способів виконання зобов’язань. До речі, законність такої позиції підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2006 р. по справі № 11/42пн.; Вищим господарським судом України у постанові від 08.09.2005 р. у справі № 2/488 викладено позицію ВГСУ щодо відсутності будь-яких вимог законодавчо встановлених заборон стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення при наявності умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України, а саме: «… Відповідач зобов’язався виплатити борг за оренду протягом трьох календарних місяців з моменту підписання цього доповнення, однак кошти не сплатив. Натомість, 10.12.2004 р. відповідач надіслав заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України. Підставою для цієї дії відповідач зазначив рішення господарського суду м. Києва від 26.10.2004 р. у справі № 30/257, яким з ТОВ «Авіа постач»на користь ЗАТ «Авіакомпанія-АероАльянс»стягнено 968 213,80 грн. збитків. Задовольняючи позов, господарський суд прийшов до висновку, що зобов’язання не припинилося. При цьому суд виходив з того, що виконання рішення господарського суду відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а цивільне законодавство не передбачає здійснення зарахування зустрічних вимог шляхом виконання рішення суду. Проте, правильно вирішивши спір по суті, суд помилково витлумачив норми матеріального та процесуального права. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, суд помилково ототожнив процедуру виконання рішення суду з зустрічною однорідною вимогою. Зустрічною однорідною вимогою в даному випадку не є рішення суду, а сума боргу, яку визначено і стягнено рішенням суду у справі № 30/257. Чинне законодавство, як матеріальне так і процесуальне, не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення. Для вчинення цієї дії потрібна лише наявність умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України…». Таким чином у постанові від 08.09.2005 р. у справі № 2/488 викладено позицію ВГСУ щодо відсутності будь-яких законодавчо встановлених заборон стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення при наявності умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог позивача у справі про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, викладених в заяві про збільшення розміру позовних вимог відповідач повідомляє, що відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитора боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Положеннями статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання, провівши зарахування зустрічних однорідних вимог, то вважає вимоги позивача по стягненню суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних безпідставними.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Кіровоградській області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) № 105/35-02 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. орендодавець (Фонд державного майна України) передав через балансоутримувача (Державне підприємство «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів»), а орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс») прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –виробничі приміщення цеху № 8 площею 4 571 кв. м., що знаходяться на балансі Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів».

Відповідно до п. 5.2. та п. 3.3 договору орендар повинен своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Розмір орендної плати за базовий місяць – травень 2002 року складає 4 834 грн., 30% з яких, щомісяця з урахуванням інфляції, відповідач зобов’язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача.

За період з 01.01.2005 року по 01.01.2006 року позивачем для сплати орендної плати були виставлені рахунки, однак відповідач протягом 2005-2006 років від виконання своїх договірних зобов’язань ухилявся.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Державним підприємством «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів» доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідач заборгованість перед позивачем визнає.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач від сплати рахунків за оренду державного майна відмовляється, і свою відмову аргументує зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, борг Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»встановлений рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2005 року по справі № 5/261, яке набрало законної сили.

Відповідно до приписів статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що:

1. Господарське зобов’язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.

2. У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

3. Господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

4. Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Аналогічні приписи містить і частина 1 статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов’язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

З наведених норм вбачається, що одним із способів припинення (виконання) господарських зобов’язань є зарахування зустрічних однорідних вимог. Проте, слід враховувати, що зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом, тому норми наведених статей не передбачають можливості припинення виконання судових рішень зарахуванням по виконавчих документах.

Разом з тим, спосіб та порядок виконання рішення господарського суду встановлені, зокрема, розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження»передбачений перелік випадків, коли виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 8 цієї статті виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Постановою начальника ДВС по Світловодському району Світловодського МРУЮ скасована постанова –інформація державного виконавця від 26.10.2005 року, якою повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» про зарахування заборгованості за рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2002 року у справі № 105/35-02 в якості погашення заборгованості позивача у даній справі на загальну суму 45 505, 43 грн., як такої, що не відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження». Отже, виконавче провадження про зарахування заборгованості позивача у даній справі на загальну суму 45 505, 43 грн. за рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2002 року у справі № 105/35-02 не закінчено.

Таким чином, суду дійшов висновку, що стягнута відповідачем через суд заборгованість не може вважатись юридично однорідною з вимогою позивача, оскільки право на отримання цієї заборгованості відповідач має реалізувати в межах тієї процедури, яка встановлена законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. 30 % орендної плати сплачується балансоутримувачу (Державне підприємство «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів»).

Відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за перший місяць оренди, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди.

Позивачем в судовому засіданні наданий розрахунок суми орендної плати за кожний місяць, починаючи з січня 2005 року по грудень 2006 року. судом даний розрахунок приймається як обґрунтований та такий, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки відповідач борг за оренду державного майна позивачу за період з 01.01.2005 р. по 01.01.2006 р. не сплатив у строк встановлений договором, а відмова від сплати заборгованості не є обґрунтованою та не відповідає чинному законодавству позов, Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»55 908,89 грн. заборгованості, обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем інфляційні витрати становить 6 356,86 грн., 3% річних в розмірі 1 705,99 грн. Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 6 356,86 грн., 3% річних в розмірі 1 705,99 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 601, 625, 629 Цивільного кодексу України, зобов’язань”, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»(03151, м. Київ, вул. Дніпропетровська, 22, код ЄДРПОУ 30488804) на користь Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів»(27500, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 34, код ЄДРПОУ 00196173) 55 908 (п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот вісім) грн. 89 (вісімдесят дев’ять) коп. основного боргу, інфляційні витрати в розмірі 6 356 (шість тисяч триста п’ятдесят шість) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. та 3% річних в розмірі 1 705 (тисяча сімсот п’ять) грн. 99 (дев’яносто дев’ять) коп., 639 (шістсот тридцять дев’ять) грн. 72 (сімдесят дві) коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 14.05.2007 року