Decision № 64539760, 06.02.2017, Tatarbunary District Court of Odesa Oblast

Справа № 515/2120/16-ц

Провадження № 2/515/160/17

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сивоконь Т.І.,

за участю секретаря Комерзан Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з нього заборгованість за кредитним договором на загальну суму 21 939 грн. 87 коп. В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» зазначило, що 07.06.2011 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір у формі договору приєднання, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

За умовами договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також щодо оплати комісії. У порушення умов договору приєднання ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості станом на 30.11.2016 року у розмірі 21 939 грн. 87 коп. Посилаючись на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобовязань, позивач вважав, що є підстави для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у зазначеному розмірі.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника банку та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги не визнає, будь-яких заперечень чи доказів суду не надав.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07 червня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір приєднання, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 1 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Договір складається із заяви ОСОБА_2 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифів банку (а.с.а.с.6-32).

Відповідно до п.1.1.7.11 умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Згідно з п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_2 зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.5.7 зазначених правил встановлено, що володілець карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафта. Сторони також дійшли згоди, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобовязань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6 умов та правил).

Правила користування платіжною карткою викладені у розділі 2 умов та правил надання банківських послуг та є їх невід'ємною частиною. Відповідно до п.2.1.1.12.11 цих правил банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком частці у разі невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших обов'язків за договором.

З наданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 припинив виконання грошових зобов'язань, допустивши станом на 30.11.2016 року виникнення заборгованості за кредитом у розмірі 1 136 грн. 34 коп., за процентами 16 037 грн. 58 коп., що також призвело до виникнення заборгованості за комісією та пенею у розмірі 3 245 грн. 00 коп. та штрафів у розмірі 1 520 грн. 00 коп. (а.с.а.с.4-5).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами з зобов'язальних правовідносин, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких відноситься примусове виконання обовязку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК).

Визначення поняття зобовязання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України. Так, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з нормами ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у визначений у зобовязанні строк.

Договором, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК).

За ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК ).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у ст.1050 ЦК України. Зокрема, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинками (розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 допустив виникнення заборгованості, та, відповідно, порушив договірні зобовязання, у банка виникло право вимагати повернення наданих кредитних коштів та сплати процентів із застосуванням передбачених договором штрафних санкцій. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що при подачі позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 378 грн. (а.с.1).

За таких обставин, сплачений ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 378 грн., згідно вимог ч.1 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь банка.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 57-60, 64, 88, 158, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) заборгованість за кредитним договором від 07 червня 2011 року у загальному розмірі 21 939 грн. 87 коп., у тому числі заборгованість за кредитом 1 136 грн. 34 коп.; заборгованість за відсотками 16 037 грн. 58 коп.; заборгованість за пенею та комісією 3 245 грн. 00 коп.; а також, відповідно до п.2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг, штраф (фіксована частина)- 500 грн.; штраф (процентна складова)- 1 020 грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішеня.

Суддя Сивоконь