№ 64533921, 30.01.2017, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 р. Справа № 818/1579/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Жданюк А.О.

представника апелянта - Бояринова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2016р. по справі №818/1579/16

за позовом Прокуратури Сумської області

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Прокуратура Сумської області звернулась до суду із адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову від 02.11.2016 року про накладення штрафу, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М.В. у виконавчому провадженні №51711855, як таку, що є незаконною.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням вимог діючого законодавства та без врахування всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скарги, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення штрафу від 02.11.2016 року про накладення штрафу, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М.В. у виконавчому провадженні №51711855.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови. Зазначив, що постанова суду не виконана з поважних причин, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена позивачу не своєчасно, позивач звернувся до суду із заявою про роз'яснення постанови суду. Крім того, постанова суду не виконана у зв'язку з відсутністю фінансування на вказані цілі. А тому, оскільки рішення суду не може бути виконано позивачем з незалежних від нього підстав, то накладення держаним виконавцем штрафу за його невиконання є необґрунтованим, та як наслідок, спірна постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, належним чином повідомленого про судовий розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року у справі №818/45/16 частково задоволено позов ОСОБА_3 до прокуратури Сумської області та зобов'язано прокуратуру Сумської області нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість по заробітній платі за липень-листопад 2015 року відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням індексу інфляції.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року змінено постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року, а саме: зобов'язано прокуратуру Сумської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 30 листопада відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

20.05.2016 року Харківським апеляційним адміністративним судом був виданий виконавчий лист.

21.07.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51711855 про примусове виконання виконавчого листа №818/45/16, виданого Харківським апеляційним адміністративним судом від 20.05.2016 року. Надано боржнику строк до семи днів з моменту винесення постанови для самостійного виконання.

Вищевказана постанова отримана прокуратурою Сумської області 01.08.2016 року, про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі.

05.08.2016 року прокуратурою Сумської області на адресу департаменту був надісланий лист про неможливість виконати рішення суду, оскільки постанова суду є незрозумілою, а тому прокуратура 05.08.2016 року звернулася до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови суду.

01.11.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М.В. прийнято вимогу №534/7, якою вимагалось від боржника виконати виконавчий лист в триденний строк з дня її отримання, про що повідомити.

02.11.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М.В. винесено постанову серії ВП №№51711855 про накладення на прокуратуру Сумської області штрафу у розмірі 5100 грн.

Вищевказані вимога та постанова були направлені супровідним листом від 02.11.2016 року №534/7 та отримані позивачем 08.11.2016 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесення постанови про накладення штрафу, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваної постанови, слугували висновки державного виконавця про те, що боржником у наданий для самостійного виконання строк не було виконано рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як встановлено ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року N 606-XIV (далі - Закон України N606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України N606-XIV, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України N606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктами 1, 2 частини 2 статті 17 Закону України N606-XIV визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України N606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону України N606-XIV).

Як встановлено частиною 5 статті 25 Закону України N606-XIV, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України N606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на викладене, у випадку відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня в обов'язковому порядку направляється боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідна постанова.

05.10.2016 року набув чинності Закон України від 02.06.2016 року N1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України N1404-VIII).

Статтею 18 вищевказаного Закону визначені обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.

Так, згідно ч. 1 вказаної статті Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 18 Закону України N1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України N1404-VIII, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 6 ч. 5 ст. 19 Закону України N1404-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України N1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону України N1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України N1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем виключено у разі невиконання рішення суду саме без поважних причин.

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної постанови вказано, що «21.07.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику встановлено строк на самостійне виконання, копію постанови направлено сторонам. У наданий для самостійного, виконання строк рішення суду боржником не виконано». При цьому, державний виконавець не зазначив, з яких причин судове рішення не виконане та чому ці причини є неповажними.

Крім того, державним виконавцем одночасно із оскаржуваною постановою направлено позивачу вимогу від 01.11.2016 року про виконання у триденний строк з дня її отримання виконавчого листа.

Таким чином, враховуючи дату отримання позивачем вказаної вимоги - 08.11.2016 року, визначений у ній строк на виконання рішення суду закінчується 11.11.2016 року.

Проте державний виконавець, передчасно та за відсутності відомостей про розгляд та виконання боржником вимоги від 01.11.2016 року за №534/7, з порушенням встановленого у вимозі строку, приймає оскаржувану постанову про накладення на штрафу в розмірі 5100 грн. у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем не вчинялося дій, спрямованих на виконання рішення суду, а лише застосовано санкції за не виконання судового рішення.

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд у справі щодо їх оскарження на підставі ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду була прийнята без врахування всіх обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийнятої ним постанови.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу є незаконною, а тому то заявлені позовні вимоги щодо її скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2016р. по справі №818/1579/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2016р. по справі №818/1579/16 за позовом Прокуратури Сумської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейко М.В. від 02.11.2016 року про накладення на прокуратуру Сумської області штрафу у сумі 5100 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Донець Л.О.

Повний текст постанови виготовлений 06.02.2017 р.