Court ruling № 64334985, 23.01.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 січня 2017 року м. Київ К/800/34025/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и в :

03 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду Закарпатської області по зменшенню розміру виплати пенсії та зобов'язати відповідача проводити виплату пенсії у раніше встановленому розмірі з лютого 2015 року без обов'язкових відрахувань, встановлених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 за № 71, а з квітня 2015 року - ще й без обмежень щодо розміру її виплати, встановлених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 за № 213.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірними дії Пенсійного Фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області по зменшенню ОСОБА_1 розміру виплати пенсії з лютого та квітня місяця 2015 року, а також з січня 2016 року. Зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області проводити виплату пенсії ОСОБА_1 повністю: з лютого 2015 року - без стягнення податків та обов'язкових відрахувань, встановлених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 за №71; з квітня 2015 року - без обмежень щодо розміру її виплати, встановлених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213; з січня 2016 року - без стягнення податків та обов'язкових відрахувань, встановлених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909 та без обмежень щодо розміру її виплати, встановлених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІІ.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIIІ від 28.12.2014 встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Отже, з 01 січня 2015 року об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб виступають пенсії, які перевищують 3654 грн., і територіальні органи Пенсійного фонду України, як податкові агенти, зобов'язані здійснювати відповідне утримання.

Пенсія позивача перевищує три мінімальні заробітні плати, а тому суми відповідного перевищення є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки, положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015, і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства України.

Пунктом 15 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ) ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладено в такій редакції: у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру», був самозайнятою особою (період роботи на інших посадах/роботах), то у відповідності до внесених змін до вказаного Закону йому пенсія починаючи з 01 квітня 2015 року виплачувалася у розмірі 85 відсотків призначеного розміру.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду апеляціїної інстанції залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що за положеннями статтей 22, 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, гарантовано право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, в тому числі Законом України "Про прокуратуру", яке є таким, що не підлягає звуженню чи обмеженню.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Ознак необґрунтованого застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку, що судом попередньої інстанцїї при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка