Decision № 64328633, 26.01.2017, Bohunskyi District Court of Zhytomyr City

Справа №295/9973/16-ц

Категорія 26

2/295/360/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Чішман Л.М.

секретаря Савіної Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 його користь заборгованість за договором позики у розмірі 411816,22 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 388505,92 грн., трьох відсотків річних у розмірі 23310,30 грн. Крім того, просить стягнути витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31.03.2011 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу кошти у розмірі 15700,00 дол. США, на строк до 18.05.2014 року, проте умови договору відповідач не виконала належним чином, станом на 25.07.2016 року грошові кошти позивачу не повернула, у звязку із чим ОСОБА_1 змушений звернутись до суду за захистом свої прав.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтрима в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у відповідності до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України, поштовий конверт повернувся на адресу суду не вручений, у звязку із закінченням терміну зберігання.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України та у відсутність позивача, що відповідає положенню ст. 158 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.03.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у позику відповідачеві грошові кошти у розмірі 15700,00 дол. США, які відповідач зобов'язувалась повернути позивачу до 18.05.2011 року, що підтверджується письмовою розпискою.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) предає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземні валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на курс валюти 24,7456 грн. за 1 дол. США, який був станом на 25.07.2016 року, оскільки дійсний курс НБУ станом на 25.07.2016 року становив 24,81 грн. за 1 дол. США.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, з урахуванням ст. 11 ЦПК України, яка передбачає розгляд цивільної справи в межах заявлених позивачем вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 388505,92 грн.

Спірним договором позики не встановлений розмір процентів за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 15700,00 дол. США.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданої суду розписки вбачається, що відповідач отримав грошові кошти 31.03.2011 року строком до 18.05.2011 року. Таким чином, строк виконання зобов'язання настав 18.05.2011 року. Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних за період із 19.05.2014 року по 19.05.2016 року за прострочення тривалістю 731 день. За таких обставин сума, що підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України становить 23342,29 грн. (388505,92 грн. заборгованость х 3% : 365 днів у році х 731 днів просрочки).

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених доведених ним обставин. Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПКта з рахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивачау більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 411816,22 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 74, 88, 158, 212-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 411816,22 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 388505,92 грн., трьох процентів річних у розмірі 23310,30 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4119,00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Л.М. Чішман