АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 22-ц/796/2419/2017 Головуючий у 1-й інстанції - Юзькова О.Л.
У Х В А Л А
25 січня 2017 року суддя колегії суддів з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва Шахова О.В. перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-Авто» про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А :
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року позов задоволено частково.
Не погодившись з зазначеним заочним рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене заочне рішення.
Перевіривши матеріали справи вважаю, що в прийнятті апеляційної скарги слід відмовити.
Заочне провадження відповідно до Цивільного процесуального кодексу України є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 8, роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.
Вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження в загальному порядку рішення, яке визначене судом як заочне, необхідно враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є чинними та обов'язковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Тому особи, які оскаржують таке рішення, мають враховувати, що рішення, яке визначене судом як заочне, повинно оскаржуватися в порядку, встановленому для оскарження заочних рішень.
Вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження в загальному порядку рішення, яке визначене судом як заочне, судам необхідно враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є чинними та обов'язковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному в процесуальним
Між тим, в справі відсутні будь-які докази того, що заява про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року була залишена без задоволення.
Також, з ч. 3 ст. 232 ЦПК України вбачається, що відповідач може оскаржити в загальному порядку, без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення, лише повторне заочне рішення.
З огляду на викладене, в прийнятті апеляційної скарги, слід відмовити та роз'яснити заявнику його право на розгляд заяви про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. ст. 228-232 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.293, 297 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И Л А :
У прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарм-Авто» про стягнення заборгованості відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Суддя:
The court decision No. 64280004, Kyiv City Court of Appeal was adopted on 25.01.2017. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful data easily.
This decision relates to case No. 761/25961/15-ц. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: